Мовленнєвий етикет економістів як усталена норма виробничої сфери

курсовая работа

Висновок до розділу 2

Висновок

Додаток А

Додаток Б. Анкетування

ВСТУП

Актуальність. Як відомо, суспільство виробляє певні стандартизовані норми соціальної поведінки (у тому числі і мовленнєвої), які визначаються уявленнями про шаблони поведінки у конкретній ситуації. Щоб функціонувати як єдине ціле, як складна соціальна система, суспільство має встановити такі рамки поведінки індивідів, у яких ця поведінка стає одноманітною, стабільною, такою, що повторюється. Саме такими рамками є й етикет - система правил зовнішньої культури людини, її поведінки, пристойності, гарного тону тощо. У суспільстві він функціонує у двох основних формах поведінки: мовленнєвої і не мовленнєвої. Як правило, ці форми поведінки тісно між собою повязані і взаємозалежні.

Вважається, що мовленнєвий етикет є однією з важливих характеристик поведінки людини. Бо без знання прийнятих у суспільстві форм етикету, без вербальних форм вираження ввічливих стосунків між людьми, індивід не може ефективно, з користю для себе й оточення здійснювати процес спілкування.

Кожна людина, незалежно від віку, статі, національності, освіти, посади повинна дотримуватися основних норм мовного етикету, адже рівень мовленнєвої культури свідчить про міру вихованості, чемність людини.

На сьогодні важливою запорукою професійного успіху є вміння спілкуватися.

У цій роботі ми спиратимемося на роботи Пивоварова В.М., Зубкова М., Мацюк З., Венедиктової В.І., Бабич Н.Д, Дорошенка С. І. та ін.

Мета - дослідити й проаналізувати мовленнєвий етикет як усталену норму фахівців економічної сфери.

Завдання:

- визначити поняття про етикет спілкування;

- охарактеризувати основні правила української літературної вимови, яка є основою усного мовленнєвого етикету;

- дослідити види мовленнєвого етикету фахівців економічної сфери.

Предмет дослідження - етикет ділового спілкування.

Обєкт дослідження - мовленнєвий етикет фахівців економічної сфери.

Методи - описовий, порівняльний.

Робота складається з 25 сторінок: 2 розділів, висновків до них, додатку у вигляді анкетування.

РОЗДІЛ 1. МОВЛЕННЄВИЙ ЕТИКЕТ ЯК ФОРМУЛА ПРИВЕРТАННЯ УВАГИ ДО МОВНОГО КОНТАКТУ

1.1 Сутність мовленнєвого етикету

Сформовані норми моральності є результатом тривалого за часом процесу становлення взаємин між людьми. Без дотримання цих норм неможливі політичні, економічні, культурні відносини, тому що не можна існувати, не поважаючи один одного, не накладаючи на себе певних обмежень.

Етикет - слово французького походження, що означає манеру поведінки. До нього відносяться правила чемності і ввічливості, прийняті в суспільстві.

Сучасний етикет успадковує звичаї практично всіх народів від сивої давнини до наших днів. У основі своїй ці правила поведінки є загальними, оскільки вони дотримуються представниками не тільки якогось конкретного суспільства, але і представниками всіляких соціально-політичних систем, що існують у сучасному світі. Народи кожної країни вносять в етикет свої виправлення і доповнення, обумовлені суспільним ладом країни, специфікою її історичної будови, національними традиціями і звичаями.

Розрізняють кілька видів етикету, основними з який є:

1) придворний етикет - жорстко регламентований порядок і форми обходження, установлені при дворах монархів;

2) дипломатичний етикет - правила поведінки дипломатів і інших офіційних осіб при контактах один з одним на різних дипломатичних прийомах, візитах, переговорах;

3) військовий етикет - звід загальноприйнятих в армії правил, норм і манер поводження військовослужбовців у всіх сферах їхньої діяльності;

4) загальногромадянський етикет - сукупність правил, традицій і умовностей, дотримуваних громадянами при спілкуванні один з одним.

Більшість правил дипломатичного, військового і загальногромадянського етикету тією чи іншою мірою збігаються. Відмінність між ними полягає в тому, що дотриманню правил етикету дипломатами надається більше значення, оскільки відступ від них чи порушення цих правил може завдати шкоди престижу чи країни її офіційним представникам і привести до ускладнень у взаєминах держав.

У міру змін умов життя людства, росту утворень і культури одні правила поведінки змінюються іншими. Те, що раніш вважалося непристойним, ставати загальноприйнятим, і навпаки. Але вимоги етикету не є абсолютними: дотримання їх залежить від місця, часу й обставин. Поводження, неприпустиме в одному місці і за одних обставин, може бути доречним в іншім місці і за інших обставин.

Норми етикету, на відміну від норм моралі є умовними, вони носять ніби характер неписаної угоди про те, що в поводженні людей є загальноприйнятим, а що ні. Кожна культурна людина повинна не тільки знати і дотримуватися основних норм етикету, але і розуміти необхідність визначених правил і взаємин. Манери багато в чому відбивають внутрішню культуру людини, його моральні й інтелектуальні якості. Уміння правильне поводитися в суспільстві має дуже велике значення: воно полегшує встановлення контактів, сприяє досягненню взаєморозуміння, створює гарні, стійкі взаємини.

Сучасний етикет регламентує поводження людей у побуті, на службі, у громадських місцях і на вулиці, у гостях і на різного роду офіційних заходах - прийомах, церемоніях, переговорах.

У питаннях загальногромадянського етикету не мале місце займає етикет ділового спілкування, а зокрема - етика прийому відвідувачів і підлеглих і бесіда з ними.

Мовленнєвий етикет - це мікросистема національно специфічних стійких формул спілкування, прийнятих і приписаних суспільством для встановлення контакту співбесідників, підтримання спілкування у певній тональності.

Ділова етика складає не тільки репутацію самого керівника, але і репутацію фірми в очах ділових партнерів і потенційних клієнтів.

1.2 Види мовленнєвого етикету

За умовами і змістом мовленнєвої ситуації розрізняють 15 різновидів мовленнєвого етикету:

1) вітання;

2) звертання, привертання уваги;

3) знайомство;

4) запрошення;

5) прохання, порада, пропозиція;

6) погодження;

7) вибачення;

8) незгода, відмова;

9) скарга;

10) втішання;

11) комплімент;

12) несхвалення;

13) поздоровлення;

14) подяка;

15) прощання.

Вітання виконує особливу функцію в комунікативному акті, де важливим є сам процес входження до нього. Нерідко спілкування обмежується лише одним етикетним ритуалом. Цим пояснюється автоматизм і спеціалізований характер вітального вислову.

Набір українських народних вітань надзвичайно різноманітний. Вибір того чи іншого вітання залежить від пори дня, ступеня близькості тих, хто вступає в комунікативний контакт, від того, що робить у даний момент людина, з якою вітаються.

Крім того, існують ще спеціальні сакральні вітання: Слава Ісусу (Христу)! Христос рождається! Христос воскрес! тощо.

Розглянемо форми вітання за тональностями:

Висока тональність

Нейтральна тональність

Дружня тональність

Добрий день!

Доброго ранку!

Добрий день!

Доброго дня!

Добрий вечір!

Здрастуйте!

Доброго ранку!

Добрий день!

Доброго дня!

День добрий!

Добрий вечір!

Вечір добрий!

Доброго вечора!

Добривечір!

Здрастуйте!

Привіт! Салют!

Вітаннячко!

Моє шануваннячко!

Здоров був!

Вітаю!

Скільки літ…

Другим різновидом етикету є звертання.

Вибір тієї чи іншої форми звертання - це складний акт комунікативної діяльності. Від залежить від соціального становища, рівня культури, освіти, від конкретної ситуації, особистих стосунків, ступеня спорідненості, а також від віку тех., до кого звернена мова, і тих, хто звертається, та, безумовно, у всіх випадках - від культурної традиції. Система українських етикетних звертань чи не найбільше з-поміж усіх етикетних висловів зазнала змін у своєму історичному розвитку, що пояснюється насамперед її особливою залежністю від соціальної організації суспільства.

Упродовж віків наш народ використовував два основні форми звертання: типову українську - добродію, добродійко! і західнословянську - пане, пані!

Спілкуючись у високій тональності, ці звертання обовязково вживали з означенням вельмишановний, шановний, високоповажний.

Звертання товаришу, товаришко поширені в соціалістичному суспільстві, звузили своє значення і вживаються лише щодо:

1) людини, яка спільно з ким-небудь виконує якусь справу, бере участь у якихось діях;

2) людини, звязаної з ким-небудь дружбою, щирого друга, приятеля

3) людини, звязаної з іншими спільною професією, місцем роботи, навчання тощо.

Не узвичаїлося в українському етикеті вживання вокативів громадянине, громадянко! Їх функціонування обмежується переважно правничою сферою.

Висока тональність

Нейтральна тональність

Дружня тональність

Вельмишановні пані і панове!

Вельмишановне панство!

Пане, пані

Добродію, добродійко!

Шановна громадо!

Дорогі діти!

Пане професоре!

Пане Кириле!

Пане Володимире!

Шановне товариство!

Шановні кологи!

Іване Петровичу!

Ганно Семенівно!

Валюшо!

Богдане!

Матусю, тату

Пане господарю

Коханий (а)!

Сонечко, зайчику!

Звертаючись до когось на імя і по батькові, на прізвище, за військовим чином, потрібно памятати такі правила:

Звертання на імя чи імя по батькові завжди ставиться у формі кличного відмінка: Степане Васильовичу, Романе Івановичу, Надіє Олександрівно, Євгеніє Петрівно! або Маріє, Марійко, Валерію, Миколо!

Звертання, яке складається з двох загальних іменників, також вимагає від обох слів форм кличного відмінка: пане лейтенанте, пане капітане, пане генерале! Пане президенте! Пане ректоре!

У звертаннях, що складаються за загальної назви та імені, форм кличного відмінка набуває як загальна назва, так і власне імя: пані Катерино, друже Грицю, пане Віталію, колего Степане, брате Петре, товаришу Дмитре тощо.

У звертаннях, що складаються за загальної назви та прізвища, формі кличного відмінка має тільки загальна назва, а прізвище завжди виступає у формі називного відмінка: друже Максименко, пане Мороз, добродійко Василевська, пане Кравчук тощо.

Знайомство - надзвичайно важливий момент завязування контактів, як ділових, так і особистих. Воно може відбуватися на офіційному і приватному рівні, і в кожному конкретному випадку має свою специфіку, обумовлену чи не обумовлену певними традиціями. Якщо на офіційному рівні знайомство відбувається за рекомендацією когось чи при безпосередньому контакті, то на приватному рівня існує безліч варіацій.

Висока тональність

Нейтральна тональність

Дружня тональність

Дозвольте відрекомендувати Вам…

Дозвольте відрекомендуватися…

Прошу познайомитися з паном…

Знайомтесь: це пан…

Мене звуть…

Мого колегу звуть…

Мене звуть…

Мого колегу звуть…

Познайомся, це…

Подяка означає "висловлювати, виражати подяку, бути вдячним за щось". В українській мові найбільш уживаними, стилістично нейтральними висловами подяки є дякую і спасибі, які можуть мати при собі слова, що посилюють вираження вдячності: дуже, сердечно, щиро, красно, уклінно тощо.

Народним етикетом передбачаються репліки-відповіді на подяку. Їх вибір залежить від того, за що докується: якщо це їстівне, тоді відповідають: "На здоровя! Їжте на здоровя!"; якщо за річ, то: "Носіть на здоровя!" Однак, як правило, найбільш поширеною відповіддю на подяку є слова прошу і будь ласка.

В умовах високої тональності спілкування, в офіційних ситуаціях слова подяки можуть уживатися із дієслівними формами: Дозвольте! Дозвольте подякувати за…

Висока тональність

Нейтральна тональність

Дружня тональність

Дозвольте висловити вдячність!

Ми дуже вдячні

Глибоко вдячний

Вельми вдячний

Висловлюю вдячність

Висловлюю подяку

Дякую!

Спасибі!

Щиро вдячний

Велика подяка

Вдячний

Спасибі! Дякую

Щиро вдячний

Щиро дякую

Вік не забуду

Велике спасибі

Красно дякую

Гарно дякую

Вибачення означає "просити вибачення, усвідомлюючи свою провину". Отже, ситуація вибачення - це передусім усвідомлення своєї вини і намагання її спокутувати за допомогою спеціальних висловів.

Висока тональність

Нейтральна тональність

Дружня тональність

Прошу вибачити

Вибачте!

Пробачте!

Даруйте!

Прошу вибачити!

Простіть!

Вибачте мені!

Пробачте мені!

Даруйте!

Перепрошую

Вибачай

Винен

Більше не буду

Запрошення - це одна із форм спілкування між людьми, що підкреслює повагу до людей, яких хочуть бачити серед найближчий, серед друзів. Нерідко запрошення звучить і в офіційних колах: це запрошення на конференції, симпозіуми, спільні засідання. Їздять один до одного і глави держав після відповідного запрошення. Запросити можна і на співбесіду або просто на бесіду, але зробити це потрібно тактовно, в делікатній формі.

Висока тональність

Нейтральна тональність

Дружня тональність

Ласкаво просимо

Любязно просимо

Ласкаво просимо

Заходьте, будь ласка

Приходьте (приїздить) до нас ще раз

Будемо раді Вас бачити

Прошу

Будь ласка

Просимо Вас

Будь ласка

Дуже просимо

Приходьте

Заходьте

Заїдьте до нас

Будемо раді Вас бачити

Погостіть у нас

Було б добре, коли б Ви ще раз зайшли до нас у гості

Комплімент у побуті, найчастіше - це схвалення вашого зовнішнього вигляду, інтелекту, вашої ерудиції, ваших вчинків. Мовленнєва ситуація, в якій має місце комплімент, мусить відбуватися між знайомими людьми. Хоча компліменти вживають не лише у побуті, а й у ділових стосунках. Їх говорять не лише жінкам, а й чоловікам, не лише керівникам, а й підлеглим.

Висока тональність

Нейтральна тональність

Дружня тональність

Висловлюємо своє захоплення

Із задоволенням висловлюю на Вашу адресу

З приводу результатів висловлюємо своє задоволення

Ми раді висловити своє захоплення Вашою роботою

Ми задоволені результатами Вашої праці

Ви, поза всяким сумнівом, талановиті

Так гарно зробити могли лише Ви

У вас талант до цього

Ви чарівні

Цей одяг вам до лиця

Ця сукня Вам пасує

Ви сьогодні надзвичайні

Ви чарівні

Скарга - це форма вербального висловлення незадоволення, нарікання на неприємності, біль, горе. Можливим є і спосіб невербального сигналу про біль чи нещастя. У діловому мовленні частіше трапляється офіційна письмова чи усна заява про незаконні або неправомірні дії певної особи чи установи.

Висока тональність

Нейтральна тональність

Дружня тональність

Змушений(а) потурбувати Вас

На превеликий жаль, змушений повідомити...

Повідомляю про... Розраховуючи на Вашу підтримку (співчуття), повідомляю...

Вибачте, але змушений (а) звернутися до Вас у делікатній справі...

Вислухайте, будь-ласка...

Чи не могли б Ви зарадити нам у такій справі...

Дозвольте викласти свою проблему...

Вибачте, що турбую, але...

Чи можна Вам поскаржитися… ось послухайте…

Ви можете вислухати мене?

У мене проблема повязана з…

Послухай, які у мене і неприємності...

Я маю проблему з... 1

Я хочу тобі дещо сказати про...

Мій шеф такий несправедливий... Він...

Вчителька не обєктивно поставила мені двійку

Тату, Володя не виконав мамине доручення...

Втішання (співчуття) - це спосіб полегшення горя, суму, неспокою, хвилювання кого-небудь, це вияв чуйного ставлення до чийого-небудь неспокою, чиїхось переживань, це почуття жалю, викликане людським нещастям чи горем. Співчуття особі може бути висловлене усно або письмово і свідчить про доброзичливе, прихильне ставлення до кого-небудь, про підтримку у скрутну хвилину. Може бути виражене таким чином:

Висока тональність

Нейтральна тональність

Дружня тональність

Прийміть наші щирі співчуття

Надсилаємо (висловлюємо)

Висловлюємо свій жаль з приводу...

Поділяємо Ваше горе (невимовну втрату)

Сумуємо з приводу...

Просимо Вас не опускати рук, у Вас усе вийде

Вам наше співчуття

Щиро сумуємо з приводу...

Ви їх достойно І подолаєте -

Мої (наші) найщиріші співчуття

Співчуваємо Вам

Прийміть співчуття

Мені (нам) жаль, що так сталося

Тримайтеся

Не сумуй

Прийміть наші співчуття

Щиро співчуваємо

Яке горе... Яке нещастя... У твоїй біді ми з тобою

Не занепадай духом

Усе буде добре

Гадаю, що це дрібниці

Вони не вартують твоїх сліз

Усе перемелеться

Несхвалення - спосіб вираження чийогось осуду чи заперечення чого-небудь. Формою виявлення несхвалення може бути і відсутність схвалення. Уміння у делікатній формі передати своє несприйнятливе ставлення до подій, фактів чи певних осіб, не викликаючи образ у присутніх, - це велике мистецтво. Варто інколи скористатися короткою паузою у відповідь на неправильне запитання, ніж категорично, різко висловлюватися, завдаючи шкоди особі і погіршуючи стосунки між людьми. Однією із виправданих форм вираження несхвалення може бути спочатку схвальна оцінка одним словом так, а потім але...

Висока тональність

Нейтральна тональність

Дружня тональність

На жаль, така позиція для нас неприйнятна

Дякуємо, але...

Добре було б, якби... проте...

На жаль, це не можливо

На превеликий жаль, так бути не може

Ми не згідні

3 цим не можна погодитися

Ваша точка зору для нас неприйнятна

Ні, на жаль, ми не можемо...

Ні, не так

Ні і ще раз ні!

Нічого подібного

Ніколи...

Навпаки...

Я відмовляюся...

Вибачте (пробачте),

ні!

Як це? Невже так може бути?! Як вам не соромно! Це не серйозно

Прощання означає "перед розлукою тиснути один одному руки, говорити слова прощання". Прощання, як і вітання, може супроводжуватися спеціальними жестами: уклін голови, рукостискання, обійми. Єдиний специфічний прощальний жест - це помах рукою, частіше правою, вслід тому, хто відходить або відїжджає. В українській мові до усталених прощальних фраз належать: до побачення, прощай (прощавай, прощайте), будь здоров, бувай здоровий (бувайте здорові), бувай, до завтра та ін. Вибір їх залежить від часу, на який розлучаються, і від тональності спілкування.

Найбільш уживаним і стилістично нейтральним, незалежним від часу і простору, є вислів до побачення. Вислів прощай, крім значення "до побачення", має відтінок "прощатися назавжди".

Висока тональність

Нейтральна тональність

Дружня тональність

До побачення!

Прощайте!

До побачення

На все добре

До нових зустрічей

Прощайте

Дозвольте відкланятися

До побачення

Бувайте здорові

До зустрічі

До завтра

Щасливо

Бувай

Ходи здорова

Всього найкращого Добраніч

Кланяюсь

Привіт сімї

Делись добром ;)