Етика - підгрунтя сучасного бізнесу

реферат

4. Співвідношення матеріальних і духовних факторів у визначенні мети і засобів у підприємницькій діяльності

Однією з істотних проблем, які здавна постають у людському житті - є проблема співвідношення матеріальних і духовних факторів у визначенні мети та засобів, зокрема у підприємництві як однієї із сфер діяльності людини.

Розкриття цієї проблеми можливе лише крізь узагальнений погляд на проблему співвідношення цілей і засобів.

Практична суть цієї проблеми достатньо очевидна. Часто доводиться спостерігати, як зло породжується не стільки цілями людини, скільки природою засобів, ужитих для досягнення цих цілей. Загалом, як у політичних, соціальних відносинах, повсякденному житті, так і в бізнесі мало хто декларує відверто аморальні, зловмисні цілі. Моральна увага до субєктів діяльності зосереджується здебільшого саме навколо того, до яких засобів вдаються вони заради досягнення своєї, як здається, доброї й шляхетної мети.

Не менш очевидним є й те, що зазначена проблема має реальні підстави, закладені в природі самої людської діяльності. Відомо, що якщо ми зосереджуємося на досягненні якоїсь практичної мети, все навколо (речі, люди) постає під тим кутом зору, чи здатні вони бути використані для досягнення цієї мети. На жаль, не завжди (особливо у стані роздратування, хвилювання) ми замислюємося над тим, чи можливе використання цих речей, людей для досягнення своїх цілей.

Наприклад, зопалу, під тиском, ми можемо схопити якусь скриньку, книгу, бронзову статуетку для того, щоб підперти двері, чи забити цвях, проте й за такого використання ця річ залишається тим, чим вона є, коштовною скринькою або статуеткою античного мислителя.

Становище ще більше ускладнюється, коли засобом є людина, особливо, якщо це стосується безпосередньо її життя, як особистого, так і соціального.

І.Кант, видатний філософ, наприклад, забороняв ставитися до людини як до засобу. Це вступає у протиріччя з мораллю.

Невідповідність мети і засобу становить не тільки небезпеку руйнування того, що використовується як засіб. Не менш важливими і небезпечними можуть бути наслідки. Використовуючи задля своїх власних потреб окремі властивості речей або людей, ми можемо тим самим мимоволі пробудити невідомі і згубні для нас сили, що криються в них. Яскравим прикладом цього є наслідки багатьох відкриттів у науці і техніці, що призвели наприкінці XX ст. до технічних катастроф і екологічних проблем. Тому дедалі очевидною стає роль імперативів обережності і зваженості в усіх сферах цілеспрямованої людської діяльності.

Проте власне етичного характеру проблема співвідношення цілей і засобів набуває тоді, коли виникає питання про доцільність засобів, сумнівних саме в матеріальному відношенні - жорстоких, що принижують гідність людини або порушують інші норми моралі. Чи має право будь-який діяч заради майбутнього очікуваного ним добра вдаватися до жорстокості, неправди, нехтувати правами людини у будь-якій справі - підприємницькій, політичній, побутовій?

В історії філософської думки щодо цих питань сформувалися три принципові позиції.

Суть першої стисло передає гасло "Мета виправдовує засоби".

Наведену формулу приписують двом неоднозначним особистостям, кожна з яких відіграла свою далекосяжну роль в історії людства. Перший - це флорентійський державний діяч, історик і мислитель Макіавеллі. Макіавеллі був великим патріотом Італії, прагнув гідного майбутнього для своєї країни. Нинішні політологи цінують його за чітку й тверду думку. Однак його доктрина, яка ґрунтується на принципі "мета виправдовує засоби", здобула йому недобру славу. "Макіавеллізм" став символом нечистої політики. Який не який - а все ж вирок історії.

Другою постаттю є католицький священик Ігнатій Лойола (1491-- 1556), засновник ордену єзуїтів ("Товариство Ісуса"). Заради більш ефективні практичної реалізації своєї справи єзуїти використовували мораль як засіб. Термін "єзуїтизм", так само, як і "макіавеллізм" часто вживається, як синонім підступності і жорстокості.

Друга позиція формує альтернативну точку зору, представники якої зовсім заперечують використання жорстоких, сумнівних у моральному відношенні засобів. Ця позиція відбилась у творчості американського письменника і філософа Т.Торо (1817 - 1862), який відстоював принцип "неучасті" й "громадської непокори".

Прихильником такого розуміння життя і діяльності був всесвітньо відомий російський письменник Л.Толстой (1828 - 1910), який висунув вчення про непротивлення злу насильством. Знищити зло злом неможливо, як "вогнем загасити вогонь", писав Л.Толстой. Продовжили ідеї Т.Торо і Л.Толстого М.Ганді (1869 - 1948), М.Л.Кінг (1929 -- 1968). Набравши форми цілісної ідеологічної системи, настанова ненасильства, впливає як на політичне життя, так і на загальне світосприйняття сучасної людини.

Третя позиція повязана з усвідомленням конкретної взаємообумовленості цілей, засобів, тобто діалектичного звязку між ними. Згідно з цією точкою зору, що знайшла своє обґрунтування в діалектичній філософії Г.Гегеля, мета не виправдовує, а визначає засоби. Засоби, до яких людина змушена вдатися, залежать від мети, яку вона перед собою поставила. Тому за характером перших (засобів) можна судити і про останню (мету). Якщо для досягнення "високої" і "світлої" мети використовуються жорстокі, ниці або криваві засоби, то таку "високу" і "світлу" мету навряд чи можна назвати бездоганною (чи варта "висока" і "світла" мета єдиної сльозинки дитини, яка страждає безвинно?). Тому, навіть якщо люди вибирають справді високу і благородну мету, але неадекватні засоби перебувають у розбіжності, завжди існує ризик деформації цієї мети, а то й дискредитації. Прикладів з історії для підтвердження цього можна навести дуже багато, особливо у XX ст.: комуністичний експеримент, фашизм, сучасні локальні війни (Чечня, Югославія) тощо.

Ці три позиції поширюються як на суспільство загалом, так і на кожну людину особисто. Останнє знайшло своє осмислення зокрема у творчості Ф.М.Достоєвського у відомому образі Р.Раскольнікова ("Злочин і кара").

Таким чином, жодна з окреслених трьох основних позицій щодо розуміння співвідношеїня цілей і засобів людської діяльності не позбавлена певних вад. Де не глухий кут, і справа не в тому, що треба виробити якусь четверту позицію. Рівень етичного балансу співвідношення цілей і зробів полягає в тому, що "не відмовляючись від принципової заборони на використання морально негідних засобів, у кожному окремому випадку прагнути до найефективнішої - зокрема з власне етичної точки зору - побудови стратегії дії", - пропонує сучасний український вчений, доктор філософських наук В.Малахов.

Делись добром ;)