1. Етикет Древнього Єгипту

Дані про життя древніх єгиптян учені отримували завдяки розписам та рельєфам гробниць і храмів. На будівництво цих «обєктів» єгиптяни не жалкували ані сил, ані грошей. Саме тому гробниці та храми існують і в наші часи, що не скажеш про предмети побуту, звичайні будинки, міста.

Мешканці Древнього Єгипту набагато більше піклувалися про мертвих і богів, аніж про живих людей. Вони дякували богам за прекрасне життя на берегах Нілу, вони відрізнялися незвичайним життєлюбством і любовю до всіх проявів життя. Єгиптяни Древнього царства вірили, що померлий після проведення магічних церемоній починав бачити все, що зображено в його гробниці, і проживав життя знову. Загробне життя вони уявляли як продовження життя земного. У них ще не було ніякого специфічного уявлення про потойбічний світ -- у сенсі його різниці від земного. Єгиптянин любив життя усім своїм єством і не міг змиритися з думкою про смерть.

Єгиптяни також дуже полюбляли прикраси. Майстри-ювеліри виготовляли для знаті намиста, браслети, каблучки, діадеми, амулети та багато іншого. Коштовності зберігалися у скриньках. В особливих випадках дівчата виймали ці прикраси зі схованок і надягали їх.

Цікавою особливістю цієї культури є те, що за зображеннями і написами на гробницях неможна зробити висновки про те, чим саме займався її господар за життя. Всюди зображені ті ж самі сцени і майже однакові написи між ними: слова, терміни, діалоги.

Туалет древніх єгиптян

Мешканці Древнього Єгипту піклувалися про чистоту тіла, одежі, домівок. Милися єгиптяни декілька разів на день: вранці, до і після кожного прийому їжі. При умиванні користувалися мискою і глечиком з носиком, які звичайно знаходилися під столиком із їжею.

Після вранішнього умивання до чоловіка приходили цирульник та слуги, що займалися педикюром і манікюром, до жінки -- перукар.

Візирі, вищі судді та інші чиновники в один час із фараоном також перевтілювали свій ранковий туалет у церемонію: родичі збиралися навкруги будинку хазяїна; писарі присідали перед ним, готуючись записувати накази, або тримали в руках довгі розгорнуті свитки папірусу з іменами, цифрами або переліком необхідних для виконання робіт. Цирульник голив щоки і голову. При цьому він користувався бритвами с різними лезами і крючками. Бритви клалися в шкіряні футляри з ручками, а ті свою чергу -- у вишукані скриньки з чорного дерева, де знаходилися також щипчики, ножиці для манікюру та педикюру.

По завершенню цієї першої частини туалету хазяїн будинку переходив до спеціалістів з приємних запахів. Свої «витвори» вони приносили в закритих скляночках із кришталю та алебастру, а в маленьких мішечках малахіт (зелений порошок) і галеніт (чорний порошок -- свинцевий блиск, щоб підводити очі). Єгиптянам подобалися подовжені очі. Крім того, грим захищав очі від запалення, що викликаються яскравим сонцем, вітром, пилом або комахами.

Косметика відрізнялась великим різноманіттям. Проти запаху поту єгиптяни використовували мазь -- суміш скипидару, ладану із порошком якихось зерен. Спеціальні мазі існували і для складок на тілі. Були мазі, що очищали шкіру, а також повертали тілу еластичність або звільняли від прищів і подразнень. Наприклад, мазь для пружності шкіри виготовлялася з меду, порошку алебастру, натрона та «північної солі». Інші мазі замішувалися на ішачому молоці.

Особлива задача -- волосся. Сиве волосся просто виривали, а для того, щоб не сивіли брови, існували особливі засоби. Вважалося, що для цих цілей найбільше підходила клещевина -- багатолітня деревовидна рослина родини молочайних.

Одяг

Під час вранішнього туалету чоловік був босим, з непокритою головою, в короткій повязці на стегнах і, звичайно, без прикрас. По закінченню туалету він залишався у повязці, але обовязково надягав на запястки браслети, на палець -- каблучку, на шию -- намисто. Респектабельності йому надавала підвіска з яшми. У такому вигляді єгиптянин оглядав свої володіння, вів ділові переговори, заходив у заклади. Але він міг також замінити повязку на вільну пряму спідницю і взути сандалі.

Єгиптяни «поважали» сандалі та берегли їх. Древній фараон, наприклад, ходив босий, а слуга ніс його сандалі. Єгиптяни, йдучи по справам, несли сандалі в руках або привязували їх до кінця палиці. Взувалися ж лише на місці.

Частина єгиптян ходила у прямих платтях на бретелях без прикрас. Однак більшість одягалися у льняні плаття-туніки, які залишали шию відкритою, обтягували торс і розширялися донизу. Також привязували широкий з того ж матеріалу пояс. На голову надягали велику перуку, а «картину» завершували дорогоцінні прикраси.

Одяг знатної дами складався з дуже тонкої сорочки і білого плаття, що надягалося зверху. Воно закріплялося на лівому плечі, залишаючи праве відкритим. Рукава з бахромою залишали відкритими руки, що дозволяло бачити численні прикраси на них. У волоссі жінки могла бути красива діадема.