Лекція 4. Становлення естетики як науки

Нормативні естетичні системи починають укладатися з 17 ст. Першою такою системою стала естетика стилю БАРОКО.

Бароко – стилістичний напрямок, повязаний з дворянською культурою епохи розквіту абсолютизму, становлення в державах національної єдності, водночас посилення впливу католицької церкви.

Бароко – означає “перлина” неправильної форми. Для творів бароко характерний перебільшений пафос, театральність, світлотінові контрасти – синтез архітектури, музики, живопису, скульптури, театру, садово-паркового і прикладного та декоративного мистцтва в ансамблях як єдиного цілого. Головне прагнення вразити глядача.

Однак, своє теоретичне закріплення нормативна естетика пройшла в системі Класицизму (кінець 18- поч. 19 ст.). Це напрямок, який розпочався ще в 17 ст., його принципи зазнали суттєвих змін. Хоча провідними еталонами досі залишається схиляня перед античними зразками.

Особливості класицизму: сувора регламентація жанрів, звернення мистетва до розуму, а не почуттів, підпорядкування творчого процесу непорушним правилам і канонам.

Розвиток точних наук сприяв перемозі раціоналізму в філософії.

Рене Декарт (1596-1650) в праці “Міркування про метод” (1637) виклав методологію раціоналізму, яка стала філософською основою естетики класицизму.

Ніколя Буало (1636-1711) – віршований трактат “Поетичне мистецтво” (1674) – головна вимога в усьому наслідувати античність. Сучасні йому поети-класицисти справді звертають свою увагу до тематики античності, але наповнюють її іншим смислом, дають їм нове трактуваня. Природа для Буало – щось протилежне духовному ідеалу. Свій ідеал твір мистецтва має черпати в розумі. Навіть від поета Буало вимагає точності, ясності, простоти. Немає краси поза істиною. Висока ідейність класистичного мистецта: патріотизм, громадянськість, героїзм.

Французькі класицисти орієнтуються переважно на суворі римські зразки мистецтва, а не на грецькі: Енеїда Вергілія, комедії Теренція, сатири Горація, трагедії Сенеки.

Веймарський класицизм – в творчості Гете і Шіллера. Просвітительська естетика німецького исьменника Лєссінга полягала в боротьбі за національне в мистецтві.