2. Виховання основних якостей моральної культури у військовослужбовців ВВ МВС України

Професійна моральна культура військовослужбовця - це сукупність моральних принципів, норм, воєнно-етичних категорій, які відображають ставлення військовослужбовця до виконання свого військового обовязку, як боргу професійного, а через нього - і до боргу суспільного.

Сучасний військовослужбовець зокрема військовослужбовець-правоохоронець є професійний військовий, захисник своєї держави та свого народу. Його служба суспільно необхідна і навіть в сучасних складних суспільно-економічних умовах ціниться, і оцінюється досить високо.

Моральна культура військовослужбовця являє собою особливий вид трудової моралі суспільства. У ній відбивається особлива діяльність, спрямована на надійний захист Вітчизни від озброєного насильства, на захист мирної праці, мирного життя народу України.

Мораль військовослужбовця включає в себе всі нормативні вимоги загальнолюдської моралі, її принципи, цінності, але внаслідок специфіки діяльності (жорстка регламентація, підпорядкування, залежність, відповідальність, вимоги до особистості, безкомпромісність вибору тощо) їй властиве особливе в реалізації цих принципів і норм. Такими особливостями виступають: тісний звязок моральних і правових норм поведінки; особливий характер впливу моральних норм в мирний і воєнний час; підвищена соціальна і моральна відповідальність за прийняття рішень; використання озброєного насильства у боротьбі з противником; особлива значимість конституційної поведінки в суспільстві (оскільки народ довіряє військовослужбовцям долю Батьківщини, наділяє їх великими правами і вимагає від них за вищої міри моральності).

Особливість професійної моральної культури військовослужбовця виявляється у специфічності моральних норм. Взагалі за характером, вимог професійна моральна культура неоднорідна. Якщо загалом професійно-моральні норми можна розглядати як окремі еквіваленти єдиних для всіх членів суспільства принципів, то в рамках професій, що безпосередньо мають справу з людиною, велике значення має орієнтація на деякі норми, властиві тільки певним професіям. У медицині - це вимога “не нашкодь”, в юриспруденції - презумпція невинності, в журналістиці-правдивість, обєктивність.

мораль культура військовослужбовець

Кожний із спеціалізованих видів має свої орієнтаційні норми. Ці норми можуть сприймати вигляд морально-політичних або морально-ділових якостей, виховання яких має вирішальне значення при виконанні професійної і соціальної ролі представниками конкретних видів діяльності. Для діяльності військовослужбовця особливо важливі професіоналізм, організованість, відвага, мужність, героїзм, військова честь і гордість, дисциплінованість.

Специфіка професійної моральної культури військовослужбовця виявляється також в її цінностях, якими визначаються і її зміст. Тут головною соціальною цінністю є відданість Вітчизні, народу. Але професійна моральна культура військовослужбовця містить ще такі специфічні цінності, як постійна готовність до самовідданого захисту Батьківщини, збереження за будь-яких обставин достоїнства і честі військовослужбовця. Генерал Ш. Де Голль у важкі для Франції хвилини так описував свої почуття: ”Лише віддавши всі свої сили справі порятунку Вітчизни, я зміг би створити собі авторитет. Лише виступаючи в ролі непохитного захисника нації і держави , мені вдалося б залучити французів до ведення боротьби, навіть викликати у них ентузіазм і добитися визнання та поваги іноземних держав.”[15] Твердо дотримуючись цієї лінії, генерал де Голль привів Францію до перемоги і відродження минулої величі.

Професійна моральна культура військовослужбовця виявляє свою специфічність і в цінностях-цілях. Під ними маються на увазі суспільні і особисті моральні ідеали..

Цілі особистості тим цінніші, чим більш вони суспільно значущі. З цього приводу А.С. Макаренко писав:”... Людина, що визначає свою поведінку найближчою перспективою, є людина найслабкіша...чим ширше колектив, перспектива якого є для людини перспективою особистості, та людина красивіша і вища”[10].

Нарешті, професійна моральна культура військовослужбовця своїм обєктом має людину не тільки безпосередньо, але і опосередковано-через вплив військової справи на економічне середовище, на культурну сферу, на технічні системи, повязані з людиною, на соціальні умови її буття. Перелік саме цих особливостей лежить в порадах, які давав Андре Моруа в книзі “Чому пала Франція”:

“Бути сильним. Якщо нація не готова померти за свою свободу, вона втратить її.

Діяти швидко. Десять тисяч літаків, побудованих своєчасно, краще, ніж пятдесят тисяч після битви.

Керувати суспільною думкою. Керівник вказує шлях, а не йде на поводу.

Зберігати єдність країни. Політичні партії є пасажирами на борту одного корабля. Якщо вони потоплять його, то загинуть всі.

Вимагати від керівників жити чесно. Вада, якою вона б не була, сприяє ворогу.

Непохитно вірити в ідеї і спосіб життя, за які бєшся. Саме віра створює армії і навіть зброю. Свобода заслуговує більш ревного служіння, аніж тиранія”[8].

Отже, сутність професіональної моральної культури військовослужбовця виявляється в особливостях її моралі і моральних норм, вимог, оцінок і цілей. Моральна культура військовослужбовця детермінована специфікою її діяльності. Моральна культура військовослужбовця охоплює всі сфери його діяльності. При цьому важливо наголосити, що її регулятивні норми закріплені у статутах Збройних Сил, присязі, наказах та інших службових документах.

Завдання, що стоять перед силовими структурами правоохоронних органів визначають зміст вимог до військовослужбовця, які в загальному вигляді можна викласти так: високий військовий професіоналізм, патріотизм, вміння навчати, виховувати та керувати підлеглими, високі ділові та морально-психологічні якості.

Постійне і неухильне виконання вимог, які предявляються до військовослужбовця, є умовою та гарантією від негативних наслідків морально - психологічного деформування. Вона виникає тоді, коли військовослужбовець послаблює вимоги до себе і висуває надмірні вимоги до задоволення своїх власних потреб.

Ознаками моральної деформації є:

- грубість, хамство, ненормативна лексика в поведінці;

- претензії на вседозволеність, зухвалість;

- хворобливе честолюбство, прагнення до незаслужених нагород; карєризм;

- брехливість, окозамилювання;

- надмірні матеріальні зазіхання, що не відповідають матеріальним можливостям;

- зловживання службовим становищем;

- порушення вимог законів присяги, статутів; недисциплінованість.

Наявність зазначених та інших негативних ознак не дає військовослужбовцю морального права бути реальним лідером свого підрозділу. Лідерство забезпечується не тільки займаною посадою, а моральністю особистості військовослужбовця, його практичними навиками.

Моральне в діяльності військовослужбовця виявляється за допомогою дотримання або недотримання цілого ряду закономірностей організаторської діяльності. І тут важливо підкреслити, що командир користується всією гаммою заходів примушення і переконання, заохочення і стягнень, але в більшій мірі в практиці він повинен робити ставку на моральні цінності спонукання і методи переконання управлінського впливу.

У формуванні моральної культури службової діяльності використовуються ряд методів:

Спонукальний метод розрахований на створення стимулюючої ситуації. Основні прийоми звернення до підлеглих при реалізації цього методу наступні: підкреслюються ділові достоїнства військовослужбовця, висловлюється упевненість в його можливостях; виявляється довіря у виконанні термінових завдань; підкреслюється ретельність і діловитість військовослужбовця, вселяється впевненість, що військовослужбовець може зробити більше, аніж він сам думає; посилюються престижні прагнення.

У цьому плані дуже показовий приклад, який приводить в своїй книзі “Психологія і солдат” Норман Коупленд: “Як відомо, війська обожнювали покійного фельдмаршала лорда Роберта. Кажуть, він володів феноменальною памяттю на імена. Як вже він запамятовував їх? На марші він, бувало, їде верхи позаду колони військ і тихесенько питає офіцера:

- Яка це рота?

- Рота “Дієслово”, сер.

- Як кличуть того солдата, який шкутильгає?

- Снукс, сер.

- А капрала поряд зі Снуксом?

- Сніфкінс, сер.

- А солдата, що йде попереду Снукса?

- Грейді, сер.

Отримавши цю інформацію і затвердивши її в памяті, лорд Робертс виїжджав уперед:

- Хелло, рядовий Снукс! Що, твоя хвора нога все ще непокоїть тебе? Дуже шкода, але ти тримаєшся прекрасно, рядовий Снукс. Чудово! Продовжуй йти, дорогий друже, продовжуй йти. Командир взводу, потурбуйся, щоб рядовий Снукс при першій же можливості отримав необхідну допомогу. Ми повинні вилікувати його якнайшвидше.

- Ось ти де, капрал Сніфкінс! Дуже благородно, що ти несеш гвинтівку рядового Снукса. Саме так і повинні чинити командири. Спасибі, капрал, спасибі.

- Чи ти ба! Рядовий Грейді також тут? Скільки ж ти прослужив?

- Вісімнадцять місяців!

- Але ти крокуєш, як ветеран. Молодий солдат, а підтягнутий, як і всі інші. Будеш писати додому, напиши рідним, що я сказав про тебе. Коли-небудь полк буде пишатися тобою, рядовим Грейді.

- Відмінно, рота “Д”, я пишаюся кожним із вас. Коли ми наздоженемо ворога, покажіть йому себе. Задайте йому прочуханку. Стріляйте влучно. Нехай він побачить, що таке англійські солдати. Уперед рота “Д”, уперед!

Чи треба говорити що рота “Д” отримала заряд на цілих десять миль і що тепер її не могла залякати навіть пятикратна перевага противника”[8].

Метод переконання застосовується при виникненні психологічних барєрів. Переконати - означає вплинути, передусім, на свідомість воїна, щоб допомогти змінити існуючі установки особистості, подолати його психологічний барєр, сформулювати нові настанови відповідно до точки зору начальника. Таким чином, в процесі переконання моральні ідеї перетворюються на особистий принцип і позицію воїна, на систему мотивів його поведінки.

Даний метод застосовується у всіх сферах діяльності воїна. Його ефективності і дієвості сприяють особиста переконаність офіцера, його правдиве слово, уміння не відходити від гострих питань, а відповідати на них, дохідливість і доказовість викладу, висока емоційність мови, особистий приклад, єдність слова і справи. Важливими умовами застосування методу переконання є також уміння офіцера привернути до себе воїнів, завоювати їхнє довіря, добитися взаєморозуміння; виявляючи при цьому витримку, терпіння, такт. Переконання не обмежується тільки подоланням і спростуванням невірних уявлень, тісним звязком питань, що викладаються, з практикою державного будівництва в Україні, життям Збройних Сил, свого підрозділу.