2. Роль естетичного почуття у діяльності співробітників КВС

моральний принцип етика обовязок

Почуття та емоції, які переживає людина в процесі свого існування в світі, численні і різноманітні за характером, структурою та психологічним механізмом їхнього протікання. Деякі з них -- первинні (голод, холод, страх, осторога) -- зближують людину з твариною, інші -- специфічно людські. Серед останніх, естетичні почуття - їх можна визначити як найскладніші з духовних переживань, найблагородніші із почуттів людини.

Естетичні почуття не дані людині від народження, а формуються у перші три-чотири роки життя дитини або не зароджується зовсім, якщо дитина за якихось обставин росте поза людським оточенням. Щодо “природних Мауглі”, то усі випадки, коли знаходили людських дітей у тваринній зграї, свідчать: повноцінна людська чуттєвість у них так і не розвинулася, незважаючи на тривалий час їх подальшого життя серед людей; період формування естетичних та, взагалі, людських почуттів був для таких дітей безповоротно втрачений.

Естетичне почуття, як почуття духовне й ідеальне, зявляється за умов відносної свободи людини від практичних потреб. І це зрозуміло. Адже здібності естетичного сприймання збільшуються у звязку із розвитком загальних здібностей і можливостей людини, а сфера почуттів формується у людини як сфера не лише практичного, а й духовного звязку з навколишнім світом.

Естетичні почуття -- це духовне утворення, яке означає певний рівень соціалізації індивіда, піднесення його потреб до істинно людських.

Як же навчитися орієнтуватися у складному світі, що оточує нас?

Значну допомогу в цьому людині надають її почуття, які можна поділити на дві великі групи:

Естетичні почуття -- це складний синтез зовнішніх і внутрішніх почуттів. Зовнішні почуття -- зір, слух, дотик, смак, нюх -- мають не однакове значення в житті людини. В процесі історичного розвитку “олюднюються” передусім почуття зору, слуху, дотику, а в почутті смаку і нюху переважає фізіологічний рівень.

Почуттями зору і слуху володіє і тварина. Проте при однаковій анатомічній будові ока, вуха у людини і високорозвиненої тварини їхня здатність бачити й чути суттєво відрізняється: тварина володіє зором, але око, яке вміє насолоджуватися красою, має лише людина. Слух також властивий тваринам, але музичний слух має лише людина.

Утворення зовнішніх почуттів, які забезпечують пристосування живих істот до навколишнього середовища,-- це наслідок довготривалої біологічної еволюції світу, а виникнення і розвиток естетичних духовних почуттів -- результат усієї соціальної історії людства.

Відповідно до різноманітних форм діяльності та спілкування народжуються і розвиваються у людини музично чутливе вухо, сприйнятливе до краси око -- тобто почуття-здібності до людської насолоди світом. Активне сприймання довколишнього світу через форми людської чуттєвості не є здатністю, що закладена в нас природою (на відміну від самих органів чуття), а є продуктом культурно-історичним.

Слід при цьому памятати, що органи почуття функціонують у тісному звязку між собою, всією нервовою системою та мозком. Отже, хоч естетичне почуття і не опосередковується раціональним мисленням, проте воно теж є інтелектуальним процесом, що здійснюється людиною як цілісним субєктом. Це дає право назвати людські почуття теоретичними, інтелектуальними на відміну від почуттів тварини, які діють як рефлекторні -- у відповідь на зовнішнє подразнення. Розвиток людського почуття тісно повязаний з розвитком інтелекту людини.

Естетичні почуття - це субєктивна здатність людини переживати і насолоджуватись процесом творчої діяльності і її результатами, естетичними явищами навколишньої дійсності, творами мистецтва. Вони відносяться до вищих соціальних почуттів, виражають специфічні відносини людини до світу і її духовне багатство.

Естетичні почуття безпосередньо взаємодіють з усіма компонентами естетичної свідомості. Вони поєднують в собі: естетичне сприйняття і емоції, визначають емоційну сферу естетичного смаку, входять до складу естетичного ідеалу. Без розвитку естетичних почуттів майже неможливо сформувати такі людські якості як продуктивну уяву, фантазію, інтуїцію, асоціативне мислення. Наведемо конкретний приклад, який стосується програми виховання естетичних почуттів дитини. Ця програма запропонована міжнародною комісією, яка у 1971-- 1972 рр. вивчала стан освіти у світовому масштабі. У доповіді комісії, зокрема, завважувалося, що “освіта здатна розвивати чи гальмувати творчість”. Це залежить від того, як розуміти освіту: як механічне передавання досвіду і знань чи як пробудження уяви, фантазії дитини. Комісія навела приклад позитивного досвіду роботи іспанського художника Рамона Санго Міньяно, викладача малювання у середній школі. Він повністю відмовився від копіювання натури, не навчав дітей основам живопису, а рекомендував своїм учням малювати, звертаючись до своєї уяви. Учні Міньяно слухали музику (наприклад, твори Баха, Чайковського, Стравінського), а потім намагалися “перекласти” музичні образи на мову фарб. Безумовно, тут є чимало цікавого, і, найголовніше, спроба синтезу двох видів мистецтва -- поєднання слухових і зорових вражень.

Одночасне залучення двох зовнішніх почуттів значно ускладнює емоційну реакцію, стимулює пошук нових творчих рішень. Роль стимуляторів внутрішніх почуттів у цьому разі виконують видатні композитори, музична спадщина яких активно впливає на дитячу уяву. Композитор і створений ним твір, що став надбанням культури, набув загальнолюдського визнання, визначають моральнісний рівень ставлення конкретної дитини до власної творчості.

Естетичні почуття приймають участь і у виконанні усіх соціальних функцій естетичної свідомості. Вони дають можливість людині з позицій поняття “краса”, “піднесене”, “трагічне”, “комічне” усвідомити своє місце в світі, сформувати своє відношення до природи, суспільства і самого себе; вони стимулюють і регулюють емоційне життя суспільства і за допомогою цього впливають на трудову, політичну, моральну, правову діяльність.

Естетичні почуття є узагальнюючими за своєю природою і в залежності від обєкта сприйняття і сфери життя вони синтезують в собі різні почуття - інтелектуальні, моральні, правові. Так, у сфері спілкування між людьми вони органічно повязані з моральними почуттями.

В почуттях людини, в її емоційній оцінці етично-позитивне безпосередньо повязане з естетично позитивним. Добре почуття не може бути потворним, а зле почуття - прекрасним, бо естетичне за своєю сутністю є гуманістичним.

Взаємозвязок етичного і естетичного на рівні свідомості ґрунтується на єдності критеріїв досконалості, які поєднують моральні і естетичні моменти. Позитивні моральні якості особистості, які відображені в її діяльності, вчинках, манерах, в етиці поведінки, являють не тільки моральну, але і естетичну цінність. Тому і естетичні почуття, що виникають під час сприйняття дійсності, несуть в собі моральний момент.

Взаємозвязок моральних і естетичних почуттів багатоплановий. Існують такі почуття, які однаковою мірою належать до моральної і естетичної свідомості. Це почуття піднесеного, героїчного, трагічного, почуття любові, благородства і т.д.

Поряд з цим існують і такі естетичні почуття, в яких присутні моральні моменти, а у моральних - естетичні. Наприклад, у почутті прекрасного завжди присутній елемент добра, а у почуттях доброзичливості, тактовності проявляється прекрасне.

Крім того, існує і такий взаємозвязок, коли почуття, що є моральними за своїм змістом, набуваючи вільний характер, несуть в собі ознаки естетичного. Це почуття обовязку, справедливості, совісті. Естетичні почуття без моральних втрачають свою суспільну значимість.

Взаємозвязок моральних і естетичних почуттів проявляється в процесі здійснення ними соціальних функцій. Особливо характерно це видно на прикладі оцінюючої і регулятивної функції. Емоційна оцінка, що міститься в почуттях прекрасного, піднесеного, трагічного носить морально-регулятивний характер. Ці позитивні почуття можуть стати прагненням, метою людини, спонукають її до дій, спрямованих на ствердження моральних і естетичних цінностей в різних сферах життя, в тому числі і діяльності співробітників органів виконання покарань.

Негативні ж почуття (почуття потворного, огидного) - спонукають людину не тільки уникати подібних вчинків самому, засуджувати їх у інших людей, але і активно боротися з ними, усувати їх.

Моральні і естетичні почуття відіграють важливу роль і у здійсненні світоглядної функції. Вони - необхідний компонент світогляду. Без естетичного відношення до світу світогляд не може бути цілісним і всеосяжним.

Отже, без розвитку естетичних почуттів деякі моральні почуття не формуються зовсім, а інші - не набувають необхідної глибини і сили. В той же час естетичні почуття без звязку моральними можуть отримати перекручений характер. Естетичні почуття збуджують творчу енергію, активність людини, спонукають її оцінити по новому саму себе, свої справи, свої перспективи.

Активно-творча роль естетичних почуттів в тому-то і полягає, що на їх базі актуалізуються творчі здібності людини, а також “пошукова” поведінка особистості, що виражається в намаганні вийти за межі готових схем звичної діяльності і повсякденного мислення. В духовному світі співробітників органів виконання покарань естетичні почуття проявляють свою актуальність, реально значиму силу. Естетичні почуття, таким чином, є підвалинами естетичної свідомості, на яких можуть формуватися складніші елементи її структури, що забезпечують естетичний розвиток і вдосконалення особи та суспільства. Мається на увазі естетичний смак, естетичний ідеал. Тепер переходимо до нашого третього питання.