4. Диференціація та інтеграція видів мистецтва

В історії художньої культури переплітаються два протилежно направлених процеси. З одного боку, відбувається процес диференціації: мистецтво виходить з первісного синкретичного стану, відокремлюється від інших форм культури і розділюється на різні види. З другого боку, відбувається інтеграція мистецтва з іншими формами культури і його різних видів між собою, що веде до появи нових, синтетичних різновидів.

Розглядаючи еволюцію мистецтва, можна помітити, що в ході своєї історії воно розчленовується на три потоки:

1. „чисте”, „вільне” мистецтво. Відокремлене від утилітарних, практичних цілей (станковий живопис, художня поезія і проза, театральна вистава, концертна музика). Не призначені для чогось іншого, крім отримання насолоди від знайомства з ними (інколи можуть використовуватися для вирішення політичних, виховних, рекламних цілей). Це професійне мистецтво. Творці його відділені від споживачів. Творці – професіонали, споживачі – непрофесіонали.

2. прикладне мистецтво. Пов’язане з практикою (художнє оформлення одягу, меблів, знарядь праці, зброї; створення ювелірних виробів та прикрас; архітектура, парфумерне, перукарське, кулінарне мистецтво). Призначене для утилітарних функцій. Не є обов’язковим, але привертає до себе увагу, приносить естетичне задоволення. Традиційний народний промисел, створений руками „народних майстрів”.

3. самодіяльно-розважальне мистецтво – танці, пісні, виконувані не так для інших, як для себе, для власного задоволення. Хобі. Непрофесійне. Сенс його існування – не в створенні високохудожніх творів, а в творчому самовираженні особистості.

Між вказаними трьома потоками художньої діяльності немає різких граней.

„Чисте” мистецтво часто використовується в утилітарному аспекті – як засіб пропаганди соціально-політичних ідеалів.

Декоративна ваза як музейний експонат втрачає свою утилітарну функцію. Табакерки Фаберже.