logo
Естетика (сам

1. Зміст поняття «Естетика»

Історія естетики налічує не одне століття. Під час розвитку цієї науки змінювались не лише естетичні погляди, але й сам предмет і коло питань естетики. Наприклад:

  1. Була частиною філософії і сприяла формуванню картини світу вцілому (грецькі натурфілософи, піфагорійці).

  2. Охоплювала проблеми поетики та загальнофілософські питання природи мистецтваі краси (Аристотель).

  3. Приєднувала до цього коло проблем питання державного контролю над мистецтвом і ролі мистецтва у вихованні людини (Платон).

  4. Була тісно переплетена з етикою (Сократ)

  5. Була одним з розділів богослов’я (Тертуліан, Тома Аквінський)

  6. Предметом поставало співвідношення природи і мистецтва (Леонардо да Вінчі)

  7. Займалась вивченням особливостей чуттєвого шляху пізнання світу в мистецтві (Баумгартен). Баумгартен визначив предмет естетики через поняття «досконале»: «Естетика – це наука про досконале у світі, про досконалість чуттєвого пізнання й удосконалення смаку».

8) Предмет естетики звужувався до «царства прекрасного», тобто до витонченого мистецтва (Геґель).

9) Специфічний предмет науки – це не особлива сфера явищ, а увесь світ, взятий з певної точки зору (П. Копнін).

Отже, в надрах філософії естетика існувала з глибокої давнини, проте виокремлення естетики відбулось в середині ХVIII ст. завдяки працям Олександра Готліба Баумгартена (нім. філософ і теоретик мистецтва). В 1750 р. вийшов друком його перший том теоретичного трактату «Естетика».

О. Баумгартен стверджував, що гносеологія має дві форми пізнання – естетику або логіку. Крім того О. Баумгартен поділив естетику на два рівні:

1. Теоретична естетика, яка мала вивчати проблеми краси, специфіки чуттєвого сприймання дійсності → тяжіє до філософського знання.

2. Практична естетика, яка була безпосередньо пов’язана з питаннями розвитку мистецтва → тяжіє до мистецтвознавства

↓

Двопредметність естетичної науки.

Отож, поняття «естетика» увійшло до системи філософського знання для означення науки, що досліджує закони емоційно-інтелектуального ставлення людини до дійсності та закономірності його об’єктивації в предметно-практичній, теоретичній і художній діяльності [В.С. Мовчан].

Естетика – наука про становлення й розвиток чуттєвої культури людини [Л. Левчук].

Естетика

↓ ↓

Специфіка естетичного як цілісного Художня діяльність людини

ставлення людини до дійсності

↓ ↓

Розглядає природу, специфіку і Досліджує художню діяльність

творчий потенціал естетичного, людини, її структуру та функціо-

а також категорії естетики: нальну своєрідність, природу ху-

«прекрасне», «трагічне», «ко- дож нього таланту, видову, жанрову

мічне тощо. Стильову самобутність мистецтва.

Назва науки походить від давньогрецького слова «айстезис» (лат. Aisthikos – почуттєвий, здатний відчувати), проте поняття «естетика»невідємне від понять, які мають ширший за обсягом сенс, а саме:

Об’єктом естетики є та частина дійсності, що потрапила в коло пізнавальної діяльності людини, котра оцінює її за законами краси. Світ краси не лежить поза нами, але є в нас самих.

Предмет естетики лежить не в межах об’єктивної дійсності, а в свідомості, в душі людини, яка ним захоплюється. Джерелом естетичних переживань є наша душа.

Технічна естетика

Естетичне освоєння світу відбувається як у мистецтві, так у сфері виробництва. Людина створює речі не лише раціонально з визначеною метою, але й за законами краси. Технічна естетика є теорією промислового мистецтва в його віднощенні до людини та суспільства вцілому.

Різні кольори збуджують певні душевні настрої: жовтий - викликає радість, синій –навіює сум, зелений заспокоює, голубий і зелений - підвищує працездатність, білосніжно-білий (в побілці) - дискомфорт, помаранчевий - сприяє посиленню апетиту.

Коли один англійський фабрикант пофарбував свої цехи на чорно, це викликало епідемію нервових захворювань у робітників.

На одному заводі у Чикаго працівники відмовились обідати у новому кафетерії: приміщення, що світилося білизною, нагадувало лікарню.

Кабіни літаків виявилось нераціонально малювати у жовтий колір: закачує.

Для „гарячих” приміщень доцільні не теплі, а холодні кольори: покращують фізичний стан людини і підвищують працездатність.