2. Основні завдання естетики

В. Мовчан пропонує таке визначення: «Естетика – наука про закони: 1). Образно-формуючого способу об’єктивації духовного досвіду (досвід набуває не відчужених, цілісних, чуттєво даних форм); 2). Ціннісно-переживаючого ставлення до дійсності (активна долученість розуму і почуттів до предмету, що викликав своїми ціннісними якостями стан небайдужості; практична незацікавленість, естетична небайдужість є основою духовності)». Стан небайдужості філософ визначає як стан здійснення людиною повноти своєї людської природи, що постає самоутвердженням творчої сутності в красі [Мовчан].

Основні проблеми, які становлять систему естетичного знання (Мовчан В.С):

1. Категорія «естетичне» (що є фундаментальною основою естетики як науки). Естетичне відображає закономірності духовно-творчого відношення до світу як вільної взаємодії інтелектуальних структур людини та виразних форм дійсності.

2. Проблеми «естетичної свідомості», що що конкретизується у таких формах: естетичне почуття, естетичний смак, естетичний ідеал, естетична теорія.

3. Категорії естетики: прекрасне, піднесене, трагічне, комічне. Модифікації цих категорій: гармонія, краса, грація, ідеал, драматичне, героїчне, гротеск, іронія. Категорії художньої творчості: мистецтво,наслідування, образ, алегорія, форма, смак (художній).

4. Проблеми, котрі становлять зміст естетичного знання – мистецтво.

5. Проблеми теорії естетики – дослідження закономірностей творення краси у людських взаєминах, краси середовища, краси побуту, краси виробничої діяльності, доцільності краси предметності, створеної людиною.

6. Надзавдання естетики – формувати гармонійну цілісність духовного світу особистості системою духовних цінностей, що утворюють компетенцію науки естетики.

Функції естетики:

1. Гносеологічна.

2. Аксіологічна.

3. Світоглядна (світогляд не тільки керує талантом і майстерністю, але й сам формується під їх впливом в процесі творчості).

4. Виховна.

5. Методологічна