Архетипи та універсалії української ментальності

реферат

2.Дизайн як естетичний феномен

Усередині кожного виду можлива також спеціалізація дизайну. Позначка проектування в дизайні -- оптимізація функціональних процесів життєдіяльності людини, підвищення естетичного рівня виробів і їх комплексів. Предметом проектування в Дизайні є структура і якості форми предметного середовища в цілому і окремих виробів як його елементів. Метод дизайну -- принципові основи діяльності, що складаються еволюційно і визначають її позначку та категоріальний апарат, який задає методичні підвалини проектування -- засоби моделювання обєкта і сукупність правил, що визначають послідовність і зміст етапів формотворення. Сучасні принципи дизайну -- поєднання в цілісній структурі і гармонійній формі всіх суспільне необхідних якостей обєкта, що проектується. Основними робочими категоріями дизайнерського проектування є образ, функція, морфологія, технологічна форма, естетична цінність.

Здійснення ідеї створення цілісного обєкта потребує глибокого знання основних законів і тенденцій розвитку економіки, виробництва, споживання, а також розуміння духовних потреб суспільства. Тому дизайн базується на наукових основах моделювання обєкта, поєднує наукові принципи з художніми в проектному образі і знаходить застосування в інших галузях суспільної діяльності -- це так званий соціальний дизайн.

Теоретичною базою сучасного дизайну є технічна естетика -- наукова дисципліна, яка комплексно вивчає соціальні, естетичні, функціональні, ергономічні і технічні аспекти формування предметно-просторового середовищі і складає науково-методичні основи, дизайну.

Виникнення дизайну повязано з розвитком промисловості наприкінці XIX ст.., коли вузька спеціалізація виробництва призвела до руйнування універсальності творчих сил людини та, як наслідок, до втрати естетичної цінності предметів, які вироблялися промисловим способом.

У нашій країні ідеї дизайну набули розвитку на початку XX ст., що повязано з діяльністю Страхова, Енгельмейера, Столярова та ін. У 1920 р. були створені перші організації, які спеціально займалися розробкою дизайнерських проблем -- Всеросійські художньо-технічні майстерні, У 1962 р. був створений ВНДІТЕ -- Всесоюзний науково-дослідний інститут технічної естетики. Цей центр дизайнерської теорії та творчості мав філії в багатьох містах (наприклад, у Харкові), а на великих підприємствах працювали спеціальні художньо-конструкторські бюро. Водночас були організовані перші спеціальні вищі та середні навчальні заклади (наприклад, Харківський художньо-промисловий інститут, нині -- Харківська державна академія дизайну ї мистецтв, яка є головним закладом підготовки дизайнерських кадрів України), де розпочалася підготовка фахівців такого профілю.

У 1964 р. на міжнародному семінарі дизайнерів у Бельгії було прийнято таке визначення дизайну;

Дизайн -- це творча діяльність, метою якої є виявлення, формальних якостей промислових виробів. ЦІ якості включають і зовнішні особливості виробів, але головним чином -- структурні та функціональні взаємозвязки, які перетворюють вироби в єдине ціле як з точки зору споживача, так і з точки зору виробника.

Таким чином, були виділені головні специфічні особливості дизайну як різновиду естетичної діяльності.

Дизайн має власний предмет. Обєктом дизайнерської діяльності є світ речей, які створюються людиною за допомогою засобів Щ^устріальної техніки за законами краси та функціонування.

Мета дизайну (художнього конструювання) полягає у формуванні гармонійного предметного середовища, яке найбільш повно задовольняє матеріальні та духовні потреби людини.

Дизайн охоплює і діяльність дизайнера, і результати його праці -- предмети, що пройшли художньо-конструкторську розробку, і особливий метод проектування -- художнє конструювання, і власну теорію -- технічну естетику -- науку, яка досліджує проблеми створення гармонійного предметного середовища.

Художнє конструювання як метод дизайну передбачає висунення нової художньо-проектної ідеї та розробку нової функціональної структури, раціональне втілення цієї ідеї та гармонійне, виразне стилістичне оформлення предмета.

Предмети, які є результатом діяльності дизайнера, повинні бути функціональними, а саме: досконало виконувати своє практичне призначення; бути зручними та безпечними під час експлуатації, тобто задовольняти вимоги ергономіки; бути естетично виразними, тобто мати інформаційно-виражальну форму і бути цілісними композиційне. Наприклад, історія розвитку автомобілебудування -- це пошук форми, яка б найліпшим способом втілювала ідею руху, швидкості, динаміки. Найбільше відповідає цій ідеї форма «витягнутої краплі», яку має сьогодні більшість автомобілів.

Для досягнення композиційної цілісності дизайнер використовує можливості ритму, кольору, масштабу, співвідношення світла та тіні, пустоти та обєму у поєднанні з особливостями звукового оформлення, освітлення тощо.

Висновки

Однією з основних рис незалежної культури є її динамізм, вільне, ніким не стримуване змагання різних, часто протилежних за своїми цілями, ідейними спрямуваннями шкіл, течій, стилів, обєднань, груп і т. д. За умов, коли їх незгоди, полеміка не виходять за рамки толерантності, це змагання винятково сприятливе, воно стимулює пошук кращого, досконалого, відшліфовує думку, поглиблює аргументацію. Боротьба за свою аудиторію, широку публіку, за увагу глядачів і читачів -- могутній стимул для пошуку логічної ясності наукових ідей, естетичної вишуканості художніх форм, широти узагальнень і глибини філософських інтерпретацій. Від вируючої духовної атмосфери виграє культура суспільства і саме суспільство.

Дослідження історії розвитку духовної культури повинно включати принаймні три головні аспекти:

ідейно-змістовий (еволюція світоглядної моделі народу, методи і стилі її відтворення даною культурою, розвиток уявлень про людину, її діяльність, ідеали, становлення і зміни в етичних поглядах та принципах естетичної свідомості суспільства тощо);

інституціональний (дослідження установ, форм і засобів, що забезпечують відтворення та організацію культурного життя, його нормальне функціонування, спрямування його провідних процесів);

структурний (історичні типи і форми культури та їх

світоглядні орієнтації -- первісна, феодальна, буржуазна і т. д,; їх суперечності та рушійні сили; складові культури (наука, мораль, релігія та інші види мистецтва, їх особливості, взаємодія).

Свого практичного і закінченого значення естетична діяльність досягає в дизайні -- творчій діяльності, метою якої є визначення і створення гармонійних формальних якостей предметно-просторового середовища людської життєдіяльності -- праці, побуту, відпочинку тощо, -- яка б найбільш повно задовольняла матеріальні і духовні потреби людини.

Список використаної літератури

1. Горленко В. Ф. Становление украинской этнографии конца ХVІІІ - первой половины XIX в. - К., 198

2. Грушевський М. С. Ілюстрована icторiя України - Руси. - К., 1990 Грушевський М. С. Історія України - Руси. - К., 1991. - Т. 1

3. Гуржiй О. І., Ричка В. М. Український народ: походження, формування народностi / / Радянська школа. - 1990. - № 1

4. Гуслистий К. Г. До питання про утворення української нації. - К., 1967 Дяченко В. Д. Антропологічний склад українського народу. - К., 1965

5. Естетика / ред. Лозовой. - М., 2003.

6. Кордон М. Українська та зарубіжна культура: Курс лекцій. - К., 2002.

7. Культура і побут населення України. - К., 1993

Делись добром ;)