9. Поняття менталітету і ментальності.

Менталітет зараз трактують по різному. В перекладі з французької мови – він означає «духовність», а з англійської – спрямованість, склад розуму.

Ментальність почали розуміти як сукупність напівнесвідомих проявів людської свідомості і психіки в цілому.

Ментальність – продукт і складова частина культури і змінюється разом з нею. Ментальність – духовно-психологічне явище, концентрований духовно-культурний досвід і світогляд. І як сукупність стійких елементів духовної культури і психології соціальної спільноти (групи, верстви населення), ментальність, з одного боку, визначає сприйняття, оцінку і ставлення їх представників до світу, а з іншого боку – детермінує особливості їхньої поведінки в цьому світі.

Ментальність – це спільне «психологічне оснащення» представників певної культури, що дає змогу хаотичний потік різноманітних вражень інтегрувати свідомістю у повне світобачення. Воно й визначає врешті-решт поведінку людини, соціальної групи, суспільства, внаслідок чого суб’єктивний «зріз» органічно включається до об’єктивного історичного процесу.

Значення ментальності:

1) полегшує кооперацію діяльності, групове співжиття;

2) сприяє адаптації особистості до природного довкілля і соціуму;

3) дає змогу відрізняти «своїх» від «чужих» за символами, знаками, етикетом;

4) створює атмосферу емоційної спорідненості;

5) формує образ «Ми»;

6) єднає людей у вищих формах духовності;

7) визначає якість розуму, котра властива індивіду чи цілій людській спільноті;

8)сприяє психологічному комфорту і скорочує соціальну дистанцію між людьми.