logo search
У Новий час і в XX ст

54.Необхідність і випадковість, необхідність і свобода.

Необхідність і випадковість - філософські категорії, що виражають відношення до основи (сутності) процеса його окремих форм (виявів).

Необхідність - є те, що обов'язково повинно статися в даних умовах, однак в такій формі, яка залежить не тільки від сутності, що відбувається, але і від чого склалися умови його вияву. Форма необхідності може бути різною; по відношенню до основи процеса вона виступає як випадковість. З одного боку всі явища виникають під дією якоїсь причини, отже вони не могли не виникнути. З іншого боку, їх поява залежить від нескінченного числа різноманітних умов, при яких дана причина діє, їх поєднання, що непередбачається робить таке положення не обов'язково випадковим.

Свобода є продукт історичного розвитку. Свобода особистості - можливість всебічного розвитку людини і вияви його здібностей, суттєвих сил і людські якості

Cвобода воли- это способность человека принимать решения и совершать поступки в соответствии со своими интересами, целями, оценками и идеалами, выражающаяся в его избирательной деятельности, основанной на познанных им объективных свойствах и отношениях вещей , закономерных связей явлений и событий объективного мира. Таким образом, каждое свободное действие человека есть сплав свободы и необходимости

Головні етапи історичного розвитку етичної думки

1. Етичні ідеї Стародавнього світу.

2. Етична думка Середньовіччя та Відродження.

3. Етичні вчення Нового часу.

4. Західна етична думка XX століття.

5. Історія етичної думки в Україні.

Становлення і розвиток етичної думки — тривалий процес, витоки якого можна знайти вже на ранніх етапах розвитку людського суспільства, коли звичайні уявлення про мораль під впливом досвіду, що поширювався, отримували новий зміст та ставали основою для виникнення загальних теоретичних висновків. Перші ж етичні системи, що досліджували моральні процеси, з’явилися на відносно розвинутій стадії класових відносин.

Умови прогресу філософського мислення, а в його рамках і перші прояви етичного знання складалися неоднаково. Різні регіони Стародавнього світу сформували особливі релігійно-філософські системи, серед яких найцікавіші, з етичної точки зору були: даосизм, конфуціанство (Давній Китай), джайнізм, буддизм (Давня Індія), іудаїзм (Давня Іудея), філософські погляди на мораль Давньої Греції та Давнього Риму.