15. Естетичне як мета категорія естетики

Естетичне (як і моральне, релігійне) не становить особливої сфери суспільної дійснорті, що має власні зовнішньо окреслені контури, а пронизує всю різноманітність людської діяльності, поведінки, свідомості. Естетичне супроводжує в тій чи іншій мірі і формі всю свідому життєдіяльність людини. За своєю суттю ідеальне, анонімне, естетичне на рівні емпіричного споглядання здебільшого вислизає в своїй якісній визначеності: інколи воно здається невловимим й ілюзорним. Безпосереднім носієм, суб'єктом естетичного завжди є конкретний індивід. У ньому естетичне виступає як тільки його властивість, як беспосередній вияв соціально-історичного досвіду естетичних відносин у суспільстві, і в цьому смислі воно звернене до наявного буття.

Естетичне як таке не має в собі іманентного реалізаційного імпульсу, бо воно є замкнутою і самодостатньою системою, переживанням заради самого переживання. Для свого функціонування і впливу естетичне повинне "уречевитися", стати, за висловом Канта, "емпірично прекрасним", "духом" якого є "естетична ідея", що протилежна "ідеї розуму", яка є "поняттям". Втілення "естетичної ідеї" здійснюється художником, котрий має особливі здібності і керується смаком, який надає ідеї і творчому процесу усталеності та постійності.