Методичні рекомендації

У першому питанні необхідно дати характеристику українській народній грі як жанру українського фольклору і як одному з дієвих методів формування суспільної поведінки дітей. Відповідь має відобразити характеристику дитячої гри як одного з основних видів діяльності дітей, спрямованих на практичне пізнання навколишніх предметів і явищ, і гру як явище соціальне, породжене трудовою діяльністю людини.

Варто звернути увагу на те, що народна педагогіка виділяє дві основні групи ігор. Ігри першої групи виникають самі собою. В них діти наслідують функції дорослих, те, що колись стане для них трудовим, сімейним, громадським обов'язком. Друга група — це ігри, спеціально вигадані для розваги.

Студенти повинні показати рівень дослідженості українських народних ігор в етнографії та українській фольклористиці. Користуючись текстами літератури у методичному додатку виявити і проаналізувати ставлення відомих педагогів до народної гри як засобу виховання.

Відповідь на друге питання необхідно розпочати з аналізу народних ігор перших років життя дитини. Звертаючись до конкретних прикладів забавлянок, потішок, пестушок, необхідно показати як ігри першого року життя сприяють жвавому спілкуванню з довкіллям, формують відчуття прекрасного.

Предметом особливої уваги у відповіді повинні стати „пальчикові” ігри. Перша іграшка дитини — її ручки та пальці. Малюк пізнає навколишній світ через своє тіло. Чим більше дитина рухає своїми пальчиками, тим більше розвиваються мозкові структури.

У третьому питанні характеризуємо дидактичні ігри як ігри розумової спрямованості, які потребують використання раніше набутих знань, кмітливості, активної розумової діяльності. Відповідь має бути проілюстрована прикладами дидактичних ігор для дітей різного віку.

Четверте питання вимагає аналізу календарно-обрядових свят і обрядів українського народу, які супроводжуються народними іграми. Так, наприклад: народна пісня - гра „Ой у полі жито: сидить зайчик” є невід’ємною складовою обряду „кусання Калити” під час Андріївських вечорниць. Рухи і веселі завдання, які виконують учасники під спів хору сприяють розвитку спритності, уміння, витривалості, фізичному загартуванню молоді; а гра-хоровод „Подоляночка” є складовою частиною весняної обрядовості українського народу і дозволяє дітям відтворити дії і рухи дорослих під час сівби і роботи у полі.

Підготовку до відповіді на п’яте питання варто поділити на дві частини. У першій – дати теоретичну характеристику народних рухливих ігор і визначити їх місце у фізичному вихованні, а у другій частині – запропонувати і провести з групою народні рухливі ігри.