98. Українська мова – основа культури українського народу.
Говорити про розвиток культури народу і нічого не сказати про розвиток мови — це все одно, що будувати хату і забути про її фундамент. Мовознавець Олексій Пінчук підкреслює: наша мова — не лише засіб спілкування, а й знаряддя, інструмент духовної діяльності людини і водночас — продукт цієї діяльності (кожен з нас — мовотворець). То ж чи варто дивуватися нашій «докапіталістичності» в усьому — від рівня державності та забезпеченості прав людини до рівня духовності та виробництва і споживання. Вслухайтесь: як ми говоримо? — Отак і живемо.
Мова — не стільки інструмент відтворення, моделювання дійсності, скільки інструмент творення, моделювання неіснуючої, потенційної дійсності. Завдяки мові людина мисляча — це насамперед людина фантазуюча. Доки кентаври, мінотаври, сфінкси та інші слова-міфологеми живуть у художній творчості — це збагачує нас духовно. Але коли подібні слова-міфологеми стають основою нашої діяльності — вони завдають шкоди.
Розташована на основних шляхах між Європою та Азією, Україна часто ставала об'єктом впливів різних, часом протилежних культур. У тому числі — мовних впливів. Через Причорномор'я вона зазнавала благотворних впливів грецької цивілізації — як античної, так і візантійської. Історія розвитку української мови — це основа розвитку всієї культури українського народу.
У 1989 р. українська мова нарешті здобула статус державної мови. Але ще й сьогодні наша мова потребує захисту не тільки з боку держави, а й кожного з нас, українців.
Ще тисячі років тому глибоко усвідомлювалася як загальнолюдська функція (засіб спілкування), так і образна природа слова, його державна вага, людинотворча місія, а водночас — і нелегка доля.
Протягом багатовікової історії українського народу колонізатори різних мастей, ідеологи імперій робили все, щоб викорінити слово народу українського, приректи його на небуття, а разом з ним і сам український народ.
Багатовікове ярмо підлеглості чужинцям зумовили трагізм долі як народу українського, так і його слова.
Жорстоку політику денаціоналізації вела польська, литовська, угорська шляхта. При цьому урядуючі режими могли залишати представникам української старшини, селам чи містам навіть їхні маєтності, чини, промисли та угіддя. Але люто, нещадно руйнували школи і храми, нищили колегіуми та освітньо-мистецькі братства, друкарні й книгарні, переслідували інтелігенцію, коли вона орієнтувалася на українську національну культуру та мову. Бо розуміли: доки існує мова — існує й самосвідомість, народ не може бути перетворений на мовчазного раба.
Величезної кривди українській мові було завдано російським самодержавством, яке ставило за мету виконання своєї каїнової місії: створити імперію рабів, у якій би люди, нації, культури — «на всіх язиках все мовчало». Невдовзі після Переяславської угоди про повну автономію України було зроблено все, щоб передати владу московським воєводам і митрополитові, позбавивши Гетьманщину права міжнародних зносин, збирання податків, прийняття присяги українськими гетьманами і полковниками. А далі — ще один «логічний» крок: знищення Запорізької Січі та козацтва — вірних захисників свободи народу, чому передувала заборона Петром І друкування книжок українською мовою (розгром Київської та Чернігівської друкарень), а далі й назви «Україна». Могла існувати тільки Малоросія. Єлизавета, Катерина, інші імператори перетворили вільних людей у кріпаків, народ, що створив, за словами Маркса, першу в Європі «християнську республіку» і Конституцію (Пилипа Орлика), у безмовне, безіменне населення.
Наступні століття ще більше погіршили становище українського народу: було ліквідовано гетьманство, управління доручалося тільки «вірним синам Росії», кріпацтво стало нормою не лише політичного, соціально-економічного, а й духовного життя. Щоб безповоротно обернути націю в рабство, було видано укази про неприпустимість існування українських шкіл, театрів, видавництв; зрештою в 1863 р. тодішній міністр внутрішніх справ Валуєв наказав цензурі не пускати наукових та народних книжок українською мовою писаних, бо, мовляв, «никакого особеннаго малороссійскаго языка не было, нет й быть не может». А потім цілих тридцять літ, від указу 1876 р. українське слово було майже зовсім заборонене в Росії, щоб українці не розбивали того «одного народу руського», «одного язика руського».
Під загрозу ставилось існування української нації, мови, літератури, а тим самим й цілісність людства, гуманістична сутність вселюдської культури.
Мова, Слово віками були в центрі уваги державних діячів, мислителів, творців освіти, науки, мистецтва. Бо в Слові бачили найбагатший, найкоштовніший скарб народу, наймогутнішу, магічно-чарівну (рівну божественній) і таємничу силу, міра ж володіння Словом вважалася мірою розвитку, культури, гідності кожної особистості, нації.
- Шпаргалка
- 64. Свобода як етична проблема. Відповідальність – необхідний атрибут свободи.
- 65. Моральні смислі любові.
- 66. Розкрити і охарактеризувати зміст понять “любов” і ”милосердя”.
- 67. Розкрити і охарактеризувати зміст понять “честь і репутація”.
- 68. Поняття “совість”, ”сором” та ”провина”, їх співвідношення.
- 69. Найважливіші чинники щастя.
- 70. Етос, мораль, етика.
- 71. Структура і функції етики.
- 72. Функції моралі.
- 73. Особливості етики як науки.
- 74. Дескриптивна, нормативна, теоретична етика.
- 75. Естетика як наукова дисципліна, її структура та функції.
- I76. Історія формування та розвитку естетики
- 77. Розкрити та охарактеризувати зміст поняття “катарсис”, ”мімесис”, ”калакогатія”.
- 78. Моральні норми і цінності християнської етики.
- 79. Діалогічне спілкування.
- 80. Категоричний імператив Канта. Назвати три основні формули кантівського категоричного імперативу.
- 82. Стиль бароко.
- 83. Табу і сучасні моральні норми.
- 85. Співвідношення моральної і правової регуляції людської поведінки.
- 86. Прикладна етика та її основні різновиди.
- 87. Основні ідеї елітарної та масової культури.
- 88. “Золоте правило” моральності.
- 90. Моральна культура особистості, від чого вона залежить.
- 91. Етико-філософське вчення Григорія Сковороди.
- 92. Естетичні ідеали епохи Відродження.
- 93. Основні види морального зла.
- 94. Особливості моралі як способу опанування світу.
- 96. Моральні цінності людини.
- 97. Етичні вчення Стародавнього Сходу.
- 98. Українська мова – основа культури українського народу.
- 99. Мистецтво та його характерні риси.
- 100. Функції мистецтва.
- 101. Основні стилі мистецтва
- 102. Мистецтво та основні його різновиди.
- 103. Історія розвитку мистецтва.
- 106. Розкрити та охарактеризувати живопис як вид мистецтва.
- 107. Розкрити та охарактеризувати скульптуру як вид мистецтва.
- 108. Розкрити та охарактеризувати літературу як вид мистецтва.
- 109. Розкрити та охарактеризувати архітектуру як вид мистецтва.
- 110. Розкрити та охарактеризувати театр як вид мистецтва.
- 111. Розкрити та охарактеризувати музику як вид мистецтва.
- 112. Розкрити та охарактеризувати “художня культура” як вид мистецтва.
- 118. Етичні аспекти екології.
- 119. Екологічна етика та її принципи.
- 120. Комічне та його форми.