119. Екологічна етика та її принципи.

Дослідники визначають три основні напрями масованого екологічно-виховного впливу на суспільство.

Етика як моральні правила поведінки людей для їх співжиття і еволюції має спрямовуватися на досягнення найбільшої користі для окремої людини. Сюди можна віднести і збільшення тривалості життя, формування активної життєвої позиції, життєствер-джуючого настрою, і найперше це зміцнення здоров'я. Тобто це кожен бік людського блага.

Правила екологічної поведінки існують для людей, здійснюються на рівні індивідуального або суспільного всезагального виконання. Тобто виконуються на різних організаційних рівнях: особи, суспільства, людства. Вони регулюються законами, звичаями, традиціями. Але найефективніше працюють при введенні в культуру.

Оцінки суспільної моральності й моралі індивідуума часто вступають у суперечність між собою. Один і той самий вчинок може розцінюватись і як благо, і як зло.

Тут діють різні уявлення про добро і зло, про корисність і шкідливість.

Тобто правила екологічної моралі й еколо¬гічної етики невідривні від сучасного розуміння культури.

Людина завжди схилятиметься у своєму розумінні перед таємницею життя. Тому з позицій культури добро — це збереження, творення, примноження і захист всього живого, і навпаки, зло — це руйнування живого світу.

Екологічна етика в умовах сьогодення дедалі ширше завойовує людську свідомість, можна розмежувати у ній чимало напрямів.

Прихильники «глибинної екології» заперечують важливість людського виду. Людина, на їх погляд, лише один з багатьох видів, які населяють планету. Людське життя не важливіше, ніж життя іншої живої істоти. Тому здоров'я біосфери є важливішим блага людства.

Іншим напрямом екологічної етики є «визволення тварин».

На думку прихильників цього напряму, тварини мають такі самі моральні права, як і людина: кожен з видів, що населяють планету, має свої вимоги до середовища. Коли їхня ніша у середовищі збільшується, то збільшується і обсяг моральних прав. Механізм здійснення цих прав визначається функцією виду в екосистемі. Рослина, наприклад, має продукувати органічні речовини для травоїдних. Якщо рослинна речовина не знайде свого споживача, то вона, напевне, може зникнути як вид.

Космоцентризм обстоює думку, що світ самоцінний сам по собі, і людина не може вирішувати, яким йому бути. Тобто інте¬реси біосфери вагоміші за інтереси будь-якого іншого виду.

Теоцентризм говорить про людську відповідальність за долю біосфери перед Богом, перед вищою над людиною моральною інстанцією.

Теоцентризм заперечує вседозволеність, попереджає кожну, людину, що всі її дії мають наслідки для неї самої.

Цікавим напрямом екологічної етики є біоетика, яка пов'язана з проблемами генетичної інженерії, тобто з людиною як біологічною істотою. Зокрема це стосується й аморальності проведення абортів, стриманості у дослідах з клонування тощо.