2.2.2. Етичні концепції Давнього Риму
У Давньому Римі етичні вчення розвивалися під відчутним впливом моральної практики давньогрецького суспільства і теоретичних надбань давньогрецьких мислителів. Це відповідало загальній тенденції культурного розвитку Давнього Риму після завоювання ним грецьких міст-колоній, яку влучно охарактеризував поет Горацій (65 – 8 до н. е.): “Рим завоював Грецію силою зброї, а Греція завоювала Рим силою культури”. Усвідомлення цих реалій спонукало виступи багатьох римлян на захист своєї культурної самобутності. Водночас вони неприховано гордилися власною культурою, навіть вивищували її у своїх думках і висловлюваннях над грецькою. Один із найактивніших інтерпретаторів давньогрецької філософії Цицерон писав, що римляни не гірше від греків здатні до відкриттів, мають неабиякі здобутки на цьому поприщі, а запозичувані у своїх сусідів матеріальні і духовні цінності вони завжди поліпшують, удосконалюють. Тому звичаї і порядки, зокрема домашні і сімейні, налагоджені у них на значно вищому рівні. І взагалі, на його думку, з огляду на те, що дається людям від природи, а не від науки, з римлянами не можуть зрівнятися ні греки, ні інші народи. Римлянам, за його словами, характерні величавість, твердість, високість духу, благородство, честь, доблесть. Він закликав римлян до самостійного дослідження філософських проблем, насамперед “практичної” філософії, тобто етики. Давньоримській етичній думці передусім був властивий практицизм. Саме практицизм давніх римлян, який спонукав їх до розв’язання теоретичних і практичних проблем політики і права, привів їх і до усвідомлення важливості філософських знань, і до реальних філософських осягнень. Виявлявся він у таких формах, як експансіонізм (намагання домінувати над природою), місіонерство (намагання утвердити свої етичні ідеї серед інших народів), індивідуалізм (орієнтація на інтереси і права особи), внутрішня і публічна дисциплінованість.
Загалом римські філософи не створили оригінальної етичної школи, вони визнавали і розвивали етичні вчення античної Греції, насамперед стоїцизм, епікуреїзм, скептицизм, платонізм (неоплатонізм), що дало підстави назвати давньоримську філософію й етику еклектичною, синтетичною, своєрідним синтезом філософських учень, які витворили підкорені ними народи. Римські стоїки Сенека, Епіктет, Марк Аврелій збагачували ідеї грецьких стоїків, Цицерон і Тіт Лукрецій Кар були послідовниками вчення Епікура, скептики (Агріппа) розвивали погляди своїх грецьких попередників. Цицерон, зважаючи на лінгвістичну операцію Арістотеля, утворив від іменника mos прикметник moralis (моральний), запровадив термін “moralis”, який є буквальною калькою створеного Арістотелем терміна “ēthikos” (“етичний”).
Однак твердження, що давньоримські мислителі тільки запозичували, зіставляли, використовували філософські надбання чужоземних мислителів було б надто поверховим. Вони започаткували не абстрактне, а конкретне, пристрасне осмислення і переживання світу, буття людини, яке невдовзі було перейняте й розвинуте західноєвропейською філософською, етичною думкою. Результати цього осмислення відчутно вплинули на формування моральних традицій багатьох західноєвропейських народів.
- В. М. Видишенко
- Розділ 1. Етика як філософська наука
- Розділ 2. Історія етики
- Розділ 3. Мораль як соціальний феномен
- Розділ 4. Основні категорії етики
- Розділ 5. Моральний аспект людського буття
- Розділ 1. Етика як філософська наука
- 1.1. Предмет етики
- 1.2. Взаємозв’язки етики з іншими науками
- 1.3. Добування етикою емпіричного матеріалу
- 1.4. Мова етики і мова моралі
- 1.5. Значення етики
- 1.6. Майбутнє етики як науки
- Розділ 2. Історія етики
- 2.1. Сутність і проблематика історії етики
- 2.2. Антична етика
- 2.2.1. Етичні вчення Давньої Греції
- 2.2.2. Етичні концепції Давнього Риму
- 2.3. Етика Середньовіччя
- 2.4. Етика епохи Відродження
- 2.5. Етика Нового часу
- 2.5.1. Етичні концепції і напрями етики Нового часу
- 2.5.2. Етичний аспект німецької класичної філософії
- 2.6. Етика Новітнього часу
- 2.6.1. Етика “філософії життя”
- 2.6.2. Етика екзистенціалізму
- 2.6.3. Етика психоаналізу
- 2.7. Короткий огляд української етичної думки
- 2.7.1. Зародження етичної думки на українських теренах
- 2.7.2. Етика доби Київської Русі
- 2.7.3. Особливості козацької етики
- 2.7.4. Становлення етики як науки в Україні
- 2.7.5. Українська етична думка у XX – на початку XXI ст.
- Розділ 3: Мораль як форма суспільної та особистісної свідомості
- 3.1. Природа, сутність, структура й особливості моралі
- 3.2. Концепції походження моралі
- 3.3. Функції моралі
- 3.4. Основні етапи історичного розвитку моралі
- 3.4.1. Мораль первісного суспільства
- 3.4.2. Мораль рабовласницького суспільства
- 3.4.3. Мораль феодального суспільства
- 3.4.4. Мораль епохи Відродження
- 3.4.5. Мораль буржуазного суспільства
- 3.4.6. Комуністична мораль
- 3.5. Майбутнє моралі
- 3.5.1. Сутність і концепції прогресу моралі
- 3.5.2. Основні віхи прогресу моралі
- 3.5.3. Моральні виклики сучасного світу
- 3.5.4. Особливості моралі майбутнього
- Розділ 4. Основні категорії етики
- 4.1. Сутність основних категорій етики
- 4.2. Добро і зло
- 4.3. Совість (сумління)
- 4.4. Моральний ідеал
- 4.5. Моральна вимога
- 4.6. Проблема морального вибору
- 4.7. Моральні чесноти і вади
- 4.8. Справедливість
- 4.9. Честь і гідність
- 4.10. Сенс (смисл) життя
- 4.11. Щастя
- Розділ 5. Моральний аспект людського буття
- 5.1. Усезагальний характер моральних відносин
- 5.2. Людина і навколишнє середовище. Біоетика.
- 5.3. Професійна мораль і етика
- 5.3.1. Медична мораль і етика. Евтаназія.
- 5.3.2. Педагогічна етика
- 5.4. Мораль і етика в умовах ринкової економіки
- 5.4.1. Етика бізнесу
- 5.4.2. Моральні аспекти найманої праці
- Короткий термінологічний словник
- Видишенко Василь Миколайович
- 40002, М. Суми, вул. Роменська, 87.