1.6. Майбутнє етики як науки
Упродовж двох тисячоліть більшість мислителів не сумнівалась у можливості створення наукової етики. Особливий оптимізм щодо цього виявляв Б. Спіноза (1632 – 1677), який був переконаний, що етика може досягти високого ступеня точності й наукової строгості. Він навіть спробував вибудувати етику на зразок геометрії, вдаючись до відповідних аксіом, постулатів, теорем тощо. Сучасник Спінози Д. Локк (1632 – 1704) теж не сумнівався в можливості створення наукової етики, такої очевидної і точної, як математика.
Проте останнім часом усі попередні етичні системи були піддані критиці. Історії філософії відомі і значно раніші сумніви щодо можливості наукового пізнання, особливо у сфері людських відносин, смаків тощо. Наприклад, софісти (давньогрецькі мудреці, які послуговувались у полеміці хитромудрими, схожими на істинні умовиводами), обґрунтовуючи принцип релятивізму, який є несумісним з визнанням наукового статусу етики, зверталися до таких фактів із життя різних народів: “У лакедемонян краще дітям не вчитися музики й письма; в іонійців не знати всього цього – обурливо. У фесалійців дуже добре, взявши коней зі стада і мулів, приборкувати їх; у сицилійців – це потворно і є справою рабів. У македонян вважається прекрасним, щоб дівчата до заміжжя були коханими і сходилися з чоловіками, а коли вийдуть заміж – це обурливо; у греків те й інше – огидно. У фракійців татуювання – прикраса для дівчат, в інших – це знаки покарання для винних...
Гадаю, що коли б хто-небудь наказав усім людям віднести до єдиного потворного, що кожен вважає (таким), і знову з цієї купи взяти прекрасне, що кожен визнає, то нічого не залишилося б, адже всі люди все розібрали б, оскільки всі думають по-різному”.
Спростовуючи погляди софістів, можна довести, що історія людства є історією виявлення і визнання вселюдських цінностей, справжньої краси і добра. Таких фактів значно більше, і вони переконливіші, ніж факти, тенденційно підібрані софістами.
Скептики (мислителі, які піддавали сумніву можливість пізнання світу) теж спекулювали на відмінностях естетичних смаків і моральних норм різних народів, робили висновок про рівносильність протилежних тверджень і необхідність утримуватися від суджень. Такий принцип не визнає жодної з наук.
Відчутного удару традиційній етиці завдав відомий англійський філософ Дж.-Е. Мур (1873 – 1958), назвавши всі попередні етичні концепції натуралістичними й помилковими, оскільки їм властиве “змішування понять”. Добро, за його словами, ототожнюють з іншими властивостями речей і явищ. Значення слів, якими позначають ці властивості, підганяється під зміст терміна “добро”, і це помилково видається за автентичне (справжнє) його визначення. А насправді, мовляв, усе зводиться до перелічення або речей і явищ, котрі, як правило, називають добром, або властивостей, на підставі яких предмети і явища включають до сфери добра. Проте ні таких предметів, ні їх властивостей чітко окреслити неможливо. Дж.-Е. Мур вважав усі етичні концепції, автори яких прагнули з’ясувати сутність моралі, беручи за основу зовнішні щодо неї начала, натуралістичними і неприйнятними. Етика, на його думку, повинна бути автономною, а не гетерономною.
Дж.-Е. Мур, правда, не заперечував етики як науки, хоч і применшував її значення.
Недосконалість мови етики, її невідповідність мові моралі використовувались як основні аргументи на підтримку тверджень про неможливість створення наукової етики. Так, на думку Л. Вітгенштейна (1889 – 1951), слова, що використовують у науці, є судинами, здатними містити й переносити природне значення і смисл. Етика, якщо вона взагалі є чимось, надприродна.
Деякі прибічники аналітичної філософії оголосили всю попередню філософію, зокрема й практичну, тобто етику, патологією мови, а всі філософські проблеми звели до нерозуміння мови. До цієї точки зору схилялись і прибічники інших філософських шкіл. Так, Ф.-В. Ніцше (1844 – 1900) історію розвитку понять моралі пов’язував зі змінами в мові. Наприклад, слово “бідний” він назвав синонімом слів “святий” і “друг”.
Проблема визнання наукової етики має і логічний аспект. Суть його зводиться до того, наскільки можна послідовно і неупереджено міркувати про добре і погане, обов’язкове і заборонене; чи можливо бути логічно послідовним у сфері моралі; чи випливають з оцінок і норм інші оцінки. На думку сучасного російського логіка О. Івіна, “...якби виявилося, що логіка незастосовна до моралі, то ні про яку науку етику не могло бути й мови”. Ще Д. Юм (1711 – 1776) звернув увагу на те, що люди у своїх міркуваннях часто переходять від суджень зі словом “є” (дескриптивні судження) до суджень зі словами “повинно бути” (судження норм, або деонтичні судження). А це неправильно, оскільки світ сущого відрізняється від світу належного. Так, із засновків “Усі люди повинні бути справедливими” і “Цей убивця – людина” не випливає висновок “Цей убивця – справедливий”.
Загалом результати лінгвістики, насамперед у сфері мови моралі та мови етики, а також логіки, зокрема логіки оцінок і логіки норм, свідчать, що наукова етика можлива. Вона може дати точні результати, характерні саме для етики й інших наук, що досліджують норми й цінності.
Запитання та завдання
1. Проаналізуйте походження і сутність терміна “етика”.
2. Дослідіть виникнення терміна “мораль”, охарактеризуйте його зміст.
3. У чому полягають особливості натуралістичних етичних концепцій?
4. Проаналізуйте специфіку соціально-історичних концепцій сутності моралі.
5. Яке місце посідає етика в системі філософських дисциплін?
6. Поміркуйте, який емпіричний матеріал використовує етика, з’ясовуючи загальні закономірності моралі.
7. Проаналізуйте співвідношення моралі та етики.
8. У чому виявляється специфіка мови моралі і мови етики?
9. Які аргументи спростовують твердження про неможливість створення наукової етики?
10. Назвіть і охарактеризуйте функції етики.
11. Чому знання етики ще не може гарантувати людині високу моральну культуру?
12. За яких умов знання етики сприяє піднесенню моральної культури особистості?
13. Прокоментуйте висловлювання:
— Етика є наукою про відносини, які існують між людьми, і про обов’язки, що випливають із цих відносин (П.-А. Гольбах).
— Освічений розум облагороджує моральні почуття: голова повинна виховати серце (Ф. Шіллер).
— Правильна поведінка від нестачі волі страждає більше, ніж від нестачі знань (Г. Спенсер).
— Добре міркувати про доброчесності – ще не означає бути доброчесним (Арістотель).
— Існують істини, в яких недостатньо переконати будь-кого, а які треба дати відчути; саме такі істини моралі (Ш.-Л. Монтеск’є).
— Коли ясно, в чому полягає істинна мораль, то і все решта буде ясно (Конфуцій).
— Етика – це спроба надати всезагальної значущості деяким нашим бажанням (Б. Рассел).
— Етика є філософія переконання (І. Кант).
— Етика є філософія доброї волі, а не тільки доброї дії (І. Кант).
— Етика є естетикою душі (П. Реверді).
— Проповідувати мораль легко, обґрунтувати її важко (А. Шопенгауер).
— Істинна етика починається там, де перестають користуватися словами (А. Швейцер).
- В. М. Видишенко
- Розділ 1. Етика як філософська наука
- Розділ 2. Історія етики
- Розділ 3. Мораль як соціальний феномен
- Розділ 4. Основні категорії етики
- Розділ 5. Моральний аспект людського буття
- Розділ 1. Етика як філософська наука
- 1.1. Предмет етики
- 1.2. Взаємозв’язки етики з іншими науками
- 1.3. Добування етикою емпіричного матеріалу
- 1.4. Мова етики і мова моралі
- 1.5. Значення етики
- 1.6. Майбутнє етики як науки
- Розділ 2. Історія етики
- 2.1. Сутність і проблематика історії етики
- 2.2. Антична етика
- 2.2.1. Етичні вчення Давньої Греції
- 2.2.2. Етичні концепції Давнього Риму
- 2.3. Етика Середньовіччя
- 2.4. Етика епохи Відродження
- 2.5. Етика Нового часу
- 2.5.1. Етичні концепції і напрями етики Нового часу
- 2.5.2. Етичний аспект німецької класичної філософії
- 2.6. Етика Новітнього часу
- 2.6.1. Етика “філософії життя”
- 2.6.2. Етика екзистенціалізму
- 2.6.3. Етика психоаналізу
- 2.7. Короткий огляд української етичної думки
- 2.7.1. Зародження етичної думки на українських теренах
- 2.7.2. Етика доби Київської Русі
- 2.7.3. Особливості козацької етики
- 2.7.4. Становлення етики як науки в Україні
- 2.7.5. Українська етична думка у XX – на початку XXI ст.
- Розділ 3: Мораль як форма суспільної та особистісної свідомості
- 3.1. Природа, сутність, структура й особливості моралі
- 3.2. Концепції походження моралі
- 3.3. Функції моралі
- 3.4. Основні етапи історичного розвитку моралі
- 3.4.1. Мораль первісного суспільства
- 3.4.2. Мораль рабовласницького суспільства
- 3.4.3. Мораль феодального суспільства
- 3.4.4. Мораль епохи Відродження
- 3.4.5. Мораль буржуазного суспільства
- 3.4.6. Комуністична мораль
- 3.5. Майбутнє моралі
- 3.5.1. Сутність і концепції прогресу моралі
- 3.5.2. Основні віхи прогресу моралі
- 3.5.3. Моральні виклики сучасного світу
- 3.5.4. Особливості моралі майбутнього
- Розділ 4. Основні категорії етики
- 4.1. Сутність основних категорій етики
- 4.2. Добро і зло
- 4.3. Совість (сумління)
- 4.4. Моральний ідеал
- 4.5. Моральна вимога
- 4.6. Проблема морального вибору
- 4.7. Моральні чесноти і вади
- 4.8. Справедливість
- 4.9. Честь і гідність
- 4.10. Сенс (смисл) життя
- 4.11. Щастя
- Розділ 5. Моральний аспект людського буття
- 5.1. Усезагальний характер моральних відносин
- 5.2. Людина і навколишнє середовище. Біоетика.
- 5.3. Професійна мораль і етика
- 5.3.1. Медична мораль і етика. Евтаназія.
- 5.3.2. Педагогічна етика
- 5.4. Мораль і етика в умовах ринкової економіки
- 5.4.1. Етика бізнесу
- 5.4.2. Моральні аспекти найманої праці
- Короткий термінологічний словник
- Видишенко Василь Миколайович
- 40002, М. Суми, вул. Роменська, 87.