Співвідношення естетики та етики.
Естетика і етика
Етика (від грец. ethica — звичай, характер) — наука, яка вивчає мораль, моральність. Як визначення специфічної сфери дослідження, термін «етика» вперше використав Арістотель. Специфіку взаємодії етики й естетики, з наголосом па проблемі творчості, вивчав і німецький філософ ЙОГАНН ФІХТЕ (1762— 1814). Він був прихильником ідеї тотожності естетики і теорії мистецтва, а специфіку мистецтва виявляв через порівняльний аналіз: «мистецтво — наука», «мистецтво — мораль». Саме мистецтво, на думку філософа, сприяє становленню цілісної людини. Й. Фіхте включає етику до структури філософського знання і поєднує моральність з творчою активністю людини. Це був принципово новий аспект аналізу співвідношення «філософія — етика — творчість» особливо якщо враховувати, що Фіхте намагався доповнити ідею І. Канта про «чуттєву» і «моральну» людину положенням про можливість через виховання піднести чуттєві потяги до рівня обов'язку. Особливу роль етика відіграє під час аналізу мистецтва як складової частини предмета естетики. Кожна конкретна естетична ідея виступає певною мірою узагальненням розвитку мистецтва та естетичної діяльності взагалі і у конкретну історичну епоху зокрема. Виходячи з цього, доцільно порушити і розглянути питання професійної етики митця, його моральної відповідальності за наслідки власної творчості. Це пов'язано з тим, що мораль є надзвичайно важливим елементом людської діяльності, сама діяльність людей в усій її різноманітності та специфічності не може не накладати відбиток і па специфіку моральної регуляції. Існують окремі види людської діяльності, що висувають особливо високі і навіть надвисокі моральні вимоги до осіб, котрі цією діяльністю займаються професійно. Професійна етика і норми професійних ділових взаємин є традиційною складовою частиною етичної науки, але при цьому, як правило, зосереджується увага на професіях лікаря, педагога, юриста. Постає питання: чи будь-яка професія вимагає специфічної професійної етики? Щодо професії митця відповідь може бути лише позитивною. Складний, суперечливий процес розвитку мистецтва в різні історичні періоди, художнє обслуговування митцями реакційних ідеологій, участь конкретних мистецьких напрямів у художньому обгрунтуванні насильства, релігійної нетерпимості чи моральної вседозволеності гостро порушує проблему професійної етики митця. У професійній етиці формується система конкретних моральних норм із супутніми їм практичними правилами, що «обслуговують» ту чи іншу галузь людської діяльності В кожній з цих галузей головним об'єктом діяльності є людина, котра вправі сподіватися на ставлення до себе не як до об'єкта зовнішнього впливу, а саме як до людини, тобто розраховує на повагу, розуміння, співчуття та милосердя. Отже, будь-які прояви: чи то байдужості митця до художньої аудиторії, чи то політичної кон'юнктури, чи то свідоме самоспростування власних творів — мають, принаймні морально, засуджуватися суспільством. Значне морально-етичне навантаження несе в собі і проблема творчої, професійної освіти, виховання митця, адже і в минулі епохи, і сьогодні митці формуються в конкретних творчих майстернях, творчих лабораторіях відомих майстрів. Кожний учень, приймаючи чи спростовуючи художні принципи вчителя, несе в собі передусім його творчу модель. Етика взаємин «вчитель — учень» потребує вивчення, розробки і вироблення своєрідного «кодексу честі».
- Предмет естетики: історія та теорія проблеми.
- Категорія «прекрасне»: аналіз і оцінка її значення в естетиці.
- 3. Аналіз естетичних поглядів і.Канта.
- Співвідношення естетики та мистецтвознавства.
- Міфологічні витоки трагічного.
- Неопозитивіська естетика: загальна характеристика.
- Психологія та естетика.
- Міфологічні та ритуальні витоки комічного.
- Абстракціонізм: історія та теорія художнього напряму.
- Естетичний ідеал.
- 2. Теорія сміху та комічного в Стародавній Греції.
- 3. Загальні тенденції естетики постмодернізму.
- 1.Понятійний апарат естетики: мімезис.
- 2. Основні форми комічного та специфіка їх втілення у мистецтві.
- 3. Ф.Ніцше «Народження трагедії із духу музики»: аналіз та оцінка роботи.
- Понятійний апарат естетики: катарсис.
- Специфіка естетичного почуття.
- Естетична спадщина Платона: аналіз та оцінка.
- Понятійний апарат естетики: калокагатія.
- Розвиток естетичного почуття та естетичне виховання: досвід психології та педагогіки.
- Аристотель «Поетика»: аналіз і оцінка роботи.
- Футуриззм: історія та теорія художнього напрямку.
- 3.Н.Буало «Поетичне мистецтво»: аналіз і оцінка роботи.
- 1.Зміст і форма в мистецтві.
- 2. Співвідношення естетики та соціології. Соціологія мистецтва.
- Естетичні погляди Дені Дідро.
- Досвід систематизації естетичних категорій (проаналізуйте конкретні моделі).
- Співвідношення естетики та етики.
- Інтуїтивістська естетика: загальна характеристика.
- Лессінг «Лаокоон»: аналіз і оцінка роботи.
- Мімезис – відображення – симулякр: аналіз і оцінка історичної динаміки.
- Футуризм: історія та теорія художнього напрямку.
- 2. Категорія «потворне»: аналіз і оцінка її значення в естетиці.
- Предмет естетики: історія та теорія проблеми.
- Понятійний апарат естетики: емпатія.
- Кубізм: історія та теорія художнього напрямку.
- Співвідношення естетики та психології. Психологія творчості.
- Категорія «прекрасне»: аналіз і оцінка її значення в естетиці.
- Аналіз естетичних поглядів і.Канта.
- Понятійний апарат естетики: катарсис.
- Категорія «трагічне»: аналіз і оцінка її значення в естетиці.
- Зміст і форма в мистецтві.
- Сюрреалізм: історія та теорія художнього напрямку.
- Специфіка естетичного смаку.
- Феноменологічна естетика: загальна характеристика.
- Лессінг «Лаокоон»: аналіз і оцінка роботи.