1.Понятійний апарат естетики: мімезис.

Мімезис (від д-гр. μίμησις – подібність, відображення) – один із основних принципів естетики, у загальному сенсі – відображення мистецтва дійсності.

Античність: Владислав Татаркевич виділяв чотири основних значення для грецького слова у класичний період:

Первинне(обрядове);

Наслідування способу дії природи (Демокрит);

Творче відображення(Аристотель).

Обряд – первинне значення як виразного уявлення. Демокріт – скоріше технічний, ніж естетичний термін: кравці наслідують павука, у будівництві – ластівці, у співі – лебедю ті соловейку. Платон – зустрічається і старе, і обрядове значення терміну, але під впливом Сократа він починає застосовувати стосовно скульптури, живопису та поезії. При цьому мімезис становить для Платона акт пасивного копіювання зовнішньої сторони (видимості) речей. За його логікою – це не той шлях, що веде до істини. Аристотель - трансформував платонівську теорію, стверджуючи, що наслідуючи речі, мистецтво може представити їх більш красивими чи потворними, аніж вони є, що воно може (і навіть повинно) обмежувати їх загальними, типовими, необхідними властивостями. Він розрізнів три вида наслідування, котрі прийшли в епоху європейського мистецтва. Аристотель говорив, що поет, як і художник має відтворювати речі такими, які вони є або такими, як про них говорять чи думають, або такими, якими вони мають бути.