Особа – особистість

Особа, р. мн. осіб. Окрема людина, індивід; людська індивідуальність, особистість; граматична категорія дієслів: особа невіддільна від суспільст­ва, службова особа, гармонійний розви­ток особи.

Особистість, -тості, ор. -тістю. Окрема людина з погляду її культури, особливостей характеру, поведінки тощо; індивідуальність. З роками пе­ресвідчуєшся, що повноцінною особис­тістю можна назвати лише того, хто віддав належне і роботі, й людям, і життю в найширшому розумінні цього слова (П.Загребельний); — Я обстоюю те, щоб кожна людина мала найпов­нішу змогу розвинути свою особис­тість, свої здібності (Є.Гуцало).