Барва – фарба

Барва. 1. Колір, забарвлення. При землі вже ніби вечір, холодна вогкість, а там, угорі, — яка симфонія світла і барв! (Ірина Вільде); Багато голосів на світі, Як барв на поверхні земній (М.Рильський); Квітки стулювалися, тратили барву і форму (Б.Лепкий); Борис відчув, що червона барва заливає йому обличчя (Вал.Шевчук).

2. перен. Характер, тон, колорит, манера виконання тощо. Та пісня, як море — і стогне, й рида, І барвами грає, і скелі зриває, Як чиста прозора вода (Леся Українка).

3. зрідка. Фарба. Пох. барвистий (різноколірний: барвисті квіти, бар­виста веселка, перен. барвиста мова); барвистість (барвистість лісів).

Фарба. Речовина для забарвлю­вання: олійна фарба, перен. малювати рожевою фарбою. У значенні "барва" рідковживане. Але ж де рушники гап­товані, що застилали стіни, де ліжни­ки домашнього виробу жовтогарячої та червоної фарби? (С.Божко). Пох. фарбовий.