Лексика української мови (залежно від мети висловлювання і від того, яка мовна функція реалізується) поділяється на:

• науково-термінологічну: агробізнес, біоенергетика, епізоотологія, матерія, метафізика, рефлекс, педіатр;

• виробничо-професійну: сільськогосподарська техніка, трал, навігація, іхтіологія;

• адміністративно-ділову: автобіографія, акт, договір, наказ, угода, ухвала.

У науковому, публіцистичному, діловому та у всіх інших стилях використовується насамперед загальновживана лексика. Найближчою до загальновживаної є лексика специфічно-побутова: стіл, кухоль, виделка, відро, рогач тощо.

Лексика наукового та ділового стилів з емоційного погляду нейтральна. Науково-термінологічна, виробничо-професійна й адміністративно-ділова лексика також нейтральна.

У публіцистичному стилі використовується і нейтральна науково-термінологічна, й емоційно забарвлена лексика.

Емоційна лексика є основним елементом художнього мовлення. Емоційні слова, які виконують у художніх текстах специфічно-стилістичні функції (виступають епітетами, у порівняннях, у ролі образних символів тощо), називаються поетичними.

До емоційних можна віднести і просторічні слова (роззява, телепень, бовдур, беркицьнутися та ін.).