ВСТУП
Актуальність теми.
У своїх філософських і літературних творах найбільшу увагу Г. Сковорода приділяв дослідженню людини, її існуванню. Науку про людину та її щастя філософ вважав найважливішою з усіх.
У міркуваннях щодо проблематики людини, філософія Сковороди невідривно повязана із зверненням до Біблії і християнської традиції, а тому спирається на головні християнсько-світоглядні категорії: любов, віру, щастя, смерть тощо. Шляхом міркувань про них філософ шукає відповідь на питання, ким є людина, який зміст її життя, які основні грані людської діяльності. Слід зазначити, що ці питання є актуальними і у наш час.
У вченні Сковороди відбилися переживання і настрої трудового народу, моральна чистота його прагнень, неприйняття суспільних порядків, що несли нечість духу, занепад духовних цінностей. Тому і в наш час не може не захоплювати велична постать Сковороди, його життєве кредо, послідовність в відстоюванні своїх переконань, безкомпромісність. Все життя письменника-філософа було наочним втіленням його філософського вчення.
Стан вивчення проблеми.
До сьогоднішнього дня немає загальновизнаного тлумачення філософії Сковороди. Зеленогорській, який написав книгу «Философия Григория Саввича Сковороды, украинского философа XVIII ст.», присвячену життю та світогляду мислителя, бачить в Сковороді мораліста і звідси він пояснює його систему. Ерн, що написав єдину на цей час велику монографію про видатного філософа «Григорий Саввич Сковорода: жизнь и учение», виходить в реконструкції його системи з антропологізму Сковороди. Нарешті, Чижевський в своїй книзі «Філософія Г.С. Сковороди» виходить з антиномізма в ученні Сковороди, з постійних антитез, які лежать в підставі всіх його поглядів. Що стосується твердження Зеленогорського, то воно рішуче не відповідає тому, що дають твори Сковороди, - в них, звичайно, завжди наявна моральна проблема, але ця проблема зовсім не стоїть в центрі його творчості. Чижевській, по суті, підміняє аналіз філософії Сковороди характеристикою його методу, - сам Чижевській визнає, що антитези у Сковороди визначають лише метод його мислення. Тільки у Ерна ми і знаходимо справжню спробу реконструювати систему Сковороди, - і якщо ми не примикаємо до його викладу, то тому, що антропологізм Сковороди, сам по собі безперечний і навіть центральний для Сковороди, визначається все ж таки більш загальною гносеологічною його позицією, яка, у свою чергу, визначається його релігійним сприйняттям світу та людини.
Обєктом дослідження є етичні погляди Г.С. Сковороди.
Предмет дослідження - витоки етичних поглядів Сковороди, характеристика основних понять та ідей у вченнях Сковороди.
Мета дослідження - проаналізувати етичні погляди Сковороди, їх витоки, провести характеристику цих поглядів. Зясувати значення їх для сучасності.
Завдання дослідження:
1) зробити огляд та аналіз літератури за темою дослідження;
2) дати характеристику суспільного життя та провідних філософських і етичних вчень XVIII ст.;
3) дати характеристику особистості Сковороди;
4) проаналізувати роботи Сковороди та дати характеристику його основним етичним поняттям та ідеям;
5) констатувати вплив вчення Сковороди на суспільне та наукове середовище України XVIII ст.;
6) розкрити можливості використання етичних ідей Сковороди в етиці сучасної педагогічної діяльності та особистому і суспільному житті;
7) зробити висновки.
- ВСТУП
- РОЗДІЛ 1. ВИТОКИ ЕТИЧНИХ ПОГЛЯДІВ Г.С. СКОВОРОДИ
- 1.1 Суспільне життя Лівобережної України у XVIII столітті. Політична, економічна та культурна сторони
- 1.3 Основні віхи життя та творчої діяльності Г.С. Сковороди
- РОЗДІЛ 2. ХАРАКТЕРИСТИКА ЕТИЧНИХ ПОГЛЯДІВ Г.С. СКОВОРОДИ
- 2.1 Основні етичні поняття Г.С. Сковороди
- 2.2. Основні етичні ідеї Г.С. Сковороди
- 2.3. Вплив етичних поглядів Г.С. Сковороди на суспільне та наукове середовище України
- РОЗДІЛ 3. МОЖЛИВОСТІ ВИКОРИСТАННЯ ЕТИЧНИХ ПОГЛЯДІВ СКОВОРОДИ В ЕТИЦІ СУЧАСНОЇ ПЕДАГОГІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ, ОСОБИСТОМУ І СУСПІЛЬНОМУ ЖИТТІ
- ВИСНОВКИ