Витоки і сутність етичних поглядів Г.С. Сковороди

курсовая работа

ВИСНОВКИ

Розвиток духовної культури українського народу нерозривно повязаний з іменем великого філософа, педагога, поета і письменника Григорія Сковороди. Його діяльність припадає на другу половину XVIII століття. Внесок митця у суспільну і філософську думку та літературу можна зрозуміти лише у звязку з соціально-економічними процесами тієї доби. У цей час посилилася визвольна боротьба закріпаченого селянства. На фоні цих подій формувалися погляди і переконання Григорія Сковороди. Він виступає з протестом проти світу, в якому панують жорстокі порядки, соціальна нерівність, ганебні пристрасті.

Дослідники творчості Сковороди повязували його ідейно-теоретичну спадщину з філософськими традиціями античних філософів: Сократом, Платоном, Арістотелем, стоїками.

Філософія Г.С. Сковороди зосереджується на людинознавчій, етико-гуманістичній проблематиці. Він підносив істинно людське, духовне начало в людині.

У його творчості віддзеркалюється символічно-образний стиль мислення. Ця особливість зумовлювалася специфікою культури українського бароко. Символіка для Сковороди - це світ реальності, в якому приховується потрібна людині істина. Це складова особливої мови спілкування з олюдненим, засвоєним почуттям і розумом світом.

Сковорода зробив істотний внесок у скарбницю вітчизняної культури. Він писав пісні і музику до них, вправно грав на кількох музичних інструментах, малював, а головне -- створив численні літературні і філософські твори.

Основною проблемою філософії Сковороди є проблема людини, її щастя і шляхів досягнення цього щастя. Ця проблема органічно випливає з філософської системи Сковороди, з його вчення про дві натури і три світи. Логічним завершенням філософського вчення були не лише розроблені на його основі етичні принципи, а й власне життя філософа, яке він підпорядкував реалізації цих принципів. В своєму практичному житті він прагнув не відступати від них.

Онтологічною основою вчення Сковороди є концепція трьох світів і двох натур. Сковорода учив, що в усьому треба бачити двоїстість: видиме і невидиме, зовнішнє і внутрішнє, тілесне і духовне, тлінне і вічне, твар і Бога, матерію і форму, старе і нове, явне і таємне.

Поділ світу на його різновиди, як і поділ його на видиму і невидиму натури, сягає в античну філософію. Там була висловлена думка про тотожність людини з всесвітньо-космічною субстанцією. В цій концепції єдності людини і Всесвіту людина -- малий світ, мікрокосмос, що зосереджує в собі всі особливості Всесвіту макрокосмосу. Тобто людина -- це модель великого світу, його копія у зменшеному розмірі.

У творах мандрівного філософа людина виступає мірою всього існуючого, бо перш ніж пізнати великий і символічний світи, людина повинна пізнати саму себе.

Найважливішим для людини Сковорода вважав щастя. Щастя повинно бути побудоване на непохитній основі, яку складає невидимість. Воно не залежить ні від землі, ні від небес. Наше щастя -- світ душевний, пізнання самого себе. У кожної людини є своя природа. Її можна пізнати і обрати собі заняття у “сродності” з цією природою. Тобто сродна праця -- та, що відповідає природі людини.

Щодо Біблії, то філософ визнавав лише її алегоричний зміст, за допомогою якої він прагнув намалювати картину ідеального з погляду моральності світу, в якому стверджується істинно людський спосіб життя.

Істинний смисл Біблії, за Сковородою, полягає в прихованій за символічною формою ідеї рівності всіх людей, любові і спільності всього.

Спираючись на розроблену концепцію трьох світів і двох натур, Григорій Сковорода створив філософське вчення, центром якого стала людина і проблеми досягнення нею щастя.

Зміст вчення, спосіб мислення і стиль творчості Сковороди багато в чому були залежні від застарілих традицій тогочасної епохи і тому мають риси історичної обмеженості. Це було значною мірою повязано з існуючими релігійними традиціями. Але разом з тим він відбиває прогресивні ідеали своєї доби, є засновником нового філософського вчення, також послідовником передових педагогічних поглядів, слідуючи яким можна досягти заповітної мрії філософа -- виховання гармонійно розвиненої людини і створення ідеального, з точки зору Сковороди, суспільства.

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

1. Багалій Д. Український мандрований філософ - Григорій Сковорода. - К.:Обереги, 1993.

2. Горський В.С., Кислюк К.В. Історія української філософії. - К.: Либідь, 2004. - 488с.

3. Ерн В. Григорий Саввич Сковорода: Жизнь и учения. - М., 1912. - 343с.

4. Жизнь Григорія Сковороды // Григорій Сковорода . Повне зібрання творів: В 2т. -- К.: Наукова думка, 1973. -- Т. 2. -- С. 439-476.

5. Куташ І. Категорія щастя у філософії Сковороди // Хроніка 2000. - К.: Фонд сприяння розвитку мистецтв, 2000. - Вип.37-38: Україна:філософський спадок століть. - С. 333-349

6. Прокопович Ф. Етика // Філософські твори: В 2т. - К. - 1980. - С.505-515

7. Сковорода Г.С. Басні Харьковскія // Повне зібрання творів: В 2т. - К.: Наукова думка, 1973. - Т.1. - С. 107-133

8. Сковорода Г.С. Беседа 1-я, наречення Observatorium // Повне зібрання творів: В 2т. - К.: Наукова думка, 1973. - Т.1. - С. 282-296

9. Сковорода Г.С. Беседа 2-я, нареченная Observatorium Specula // Повне зібрання творів: В 2т. - К.: Наукова думка, 1973. - Т.1. - С. 296-307

10. Сковорода Г.С. Беседа, наречення двое // Повне зібрання творів: В 2т. - К.: Наукова думка, 1973. - Т.1. - С. 263-282

11. Сковорода Г.С. Вдячний Еродій // Дніпрова хвиля: Хрестоматія нововведених творів до шк. програм / За ред.. П.П. Кононенка. - К.: Рад. шк.., 1991. - 864 с.

12. Сковорода Г.С. Діалог, или разглагол о древнем мірЂ // Повне зібрання творів: В 2т. - К.: Наукова думка, 1973. - Т.1. - С. 307 - 324.

13. Сковорода Г.С. Діалог. Имя ему -- Потоп зміин // Повне зібрання творів: В 2т. - К.: Наукова думка, 1973. - Т.2. - С. 135-174.

14. Сковорода Г.С. Наркісс. Разглагол о том: узнай себе // Повне зібрання творів: В 2т. - К.: Наукова думка, 1973. - Т.1. - С. 154 - 201.

15. Сковорода Г.С. Начальная дверь ко христіанскому добронравію // Повне зібрання творів: В 2т. - К.: Наукова думка, 1973. - Т.1. - С. 144-154

16. Сковорода Г.С. Разговор пяти путников о истинном щастіи в жизни // Повне зібрання творів: В 2т. - К.: Наукова думка, 1973. - Т.1. - С. 324 - 357.

17. Сковорода Г.С. Разговор, называемый Алфавит, или букварь мира // Повне зібрання творів: В 2т. - К.: Наукова думка, 1973. - Т.1. - С. 411 - 465.

18. Сковорода Г.С. Сад божественных пЂсней // Повне зібрання творів: В 2т. - К.: Наукова думка, 1973. - Т.1. - С. 60 - 91.

19. Субтельний О. Україна: історія / Пер. з англ. Ю.І. Шевчука. - К.: Либідь, 1993. 720 с.

20. Таранов П.С. Анатомия мудрости: 120 философов: В 2т. - Т.2. - Симферополь: Реноме, 1997. - 624 с. - С. 377-385

21. Франко І.Я. План викладів історії літератури руської // Радянське літературознавство. - 1958. - №3. - С. 125.

22. Чижевський Д. І. Філософія Г.С. Сковороди. - Харків: Прапор, 2004. - 272 с.

Размещено на Allbest

Делись добром ;)