2. Особливості використання іменників
Граматичними значеннями іменника є рід (чоловічий, жіночий, середній і спільний), число (однина і множина), відмінок (сім відмінкових форм.
Відмінювані іменники належать до одного з трьох родів або до спільного роду. Невідмінювані слова характеризуються певними закономірностями щодо розподілу за родами. Загальні назви неістот належать до середнього роду, напр.: депо, бюро, кіно, метро. Назви осіб відповідно до позначення іменником особи чоловічої або жіночої статі, напр.: кюре, рантьє, буржуа – чол. р.; фрау, міледі, місіс – жін. р. Назви істот з неособовим значенням мають чоловічий рід, напр.: поні, кенгуру, шимпанзе, але можливий їх поділ на роди залежно від статі. Власні невідмінювані іменники розподіляються з урахуванням роду загальних слів на зразок країна, ріка, острів, напр.: місто Франкфурт-на-Майні, озеро Іссик-Куль.
Більшість іменників в українській мові вживаються в однині і множині. Деяким словам властива тільки однина або множина. В однині виступають збірні, абстрактні, матеріально-речовинні іменники, деякі власні назви, напр.: студентство, добро, цемент, Дніпро. Форму множини мають назви сукупностей істот, предметів, часові поняття, назви свят, дій, процесів, станів, почуттів, емоцій, назви одиничних, парних чи симетричних предметів, слова із загальним матеріально-речовинним значенням, окремі власні назви, напр.: люди, гроші, канікули, іменини, вибори, змагання, обійми, куранти, ласощі, Карпати.
Переважна частина іменників відмінюється, крім незмінних слів, до яких належать іншомовні слова, напр.: авеню, таксі; українські жіночі прізвища на кінцевий приголосний основи та -о, іншомовні прізвища на -аго, -акі, -их та з іншими закінченнями, напр.: Гальчук, Яценко, Живаго, Таракі, Романових; чоловічі й жіночі іншомовні власні імена з кінцевим голосним та жіночі з кінцевим приголосним, напр.: Асабе, Аксилу, Мерилін; іншомовні географічні назви з кінцевим голосним, напр.: Баку, Капрі, Марокко; слова числівникового типу, напр.: півверстви, півдороги; складноскорочені слова, напр.: НАТО, але із жеком і под.; назви іноземних часописів, напр.: “Таймс”, “Юманіте”.
У родовому відмінку іменники чол.р. ІІ відміни мають закінчення -а (я) або -у (ю). Закічення -а (я) характерне для назв істот (промовця, менеджера), конкретних предметів (стола, олівця), мір довжини, ваги, площі, часу, одиниць напруги (метра, грама, квадрата, тижня, вольта), місяців і днів (вересня, вівторка), грошових одиниць (долара, фунта), машин та їх деталей (автомобіля, мотора), населених пунктів (Львова, Києва) та інших слів.
Закінчення -у (ю) мають назви речовин, маси, матеріалу (асфальту, водню), збірних понять (капіталу, кодексу), будівель, споруд, приміщень та їх частин (заводу, поверху), установ, закладів, організацій та їх підрозділів (інституту, деканату), процесів, станів, властивостей, ознак, абстрактних понять, течій (конфлікту, достатку, толку, прогресу, реалізму); назви річок, озер, гір, країн, областей (Дунаю, Байкалу, Ельбрусу, Донбасу, Сибіру) та інші слова.
У давальному відмінку іменники чол.р. ІІ відміни мають закінчення -ові, -еві (-єві) та -у (-ю). Закінчення -ові, -еві (-єві) вживаються здебільшого у назвах істот (директорові, учителеві), а закінчення -у (-ю) – в назвах неістот (процесу, принципу). У діловому стилі перевага надається закінченню -у (-ю). При нанизуванні однакових відмінкових форм можлива варіантність закінчень (деканові професору докторові). Для уникнення двозначності при використанні слів, які мають в Р. і Д.в закінчення -у (-ю), слід вживати у Д.в. закінчення -ові, -еві (-єві), н-д: допомога заводу (Р.в.) і допомога заводові (Д.в.).
Різні закінчення характерні для іменників у К.в. Слова І відміни мають закінчення -о (тв.гр.), -е (-є) (м’як. і міш. гр.) (Миколо, Софіє). Іменники ІІ відміни мають закінчення -у (чол.р., тв. і міш. гр.), -ю (м’як. гр.), -е (безсуфіксні слова тв. гр., слова на -ець, власні назви на шиплячий, загальні назви з основою на -р, -ж і географічні назви на -ів, -ов, -ев, -ин) (слухачу, добродію, Петре, хлопче, школяре, Харкове). Іменники ІІІ відміни у К.в. мають переважно закінчення -е (спільносте, гідносте). Іменники ІV відміни у К.в. мають таку форму, як у Н.в. У множині форма К.в. іменників усіх відмін збігається з формою Н.в.
Офіційно-діловий стиль характеризується вживанням переважно однозначних, абстрактних іменників; слів у чоловічому роді на позначення професій, звань, статусу осіб; збірних іменників; форм кличного відмінка тільки у звертанні до осіб; узгодженням іменників з числівником, займенником чи прикметником у родовому відмінку без прийменника; вживанням іменників чоловічому роді ІІ відміни у знахідному відмінку з нульовим закінченням; використанням в орудному відмінку множини іменників ІІ відміни та множинних іменників із закінченнями -ами (-ями), -има.
- Державотворча роль мови
- 2. Функції мови
- 3. Стилі, типи і форми мови
- Тема № 2. Літературна мова. Мовна норма. Культура мови. Культура мовлення під час дискусії
- Літературна мова
- Мовна норма
- Культура мови
- Культура мовлення під час дискусії
- Тема № 3. Специфіка мовлення фахівця
- 1. Культурна компетенція фахівця
- 2. Специфіка мовлення фахівця економічної сфери
- Тема № 4. Формування навичок і прийомів мислення. Види, форми, прийоми розумової діяльності. Основні закони риторики
- Формування навичок і прийомів мислення
- Види, форми, прийоми розумової діяльності
- Основні закони риторики
- Тема № 5. Поняття етики ділового спілкування, її предмет та завдання
- 1. Ділове спілкування та його особливості
- 2. Культура ділового спілкування
- 3. Особливості ділового етикету
- 4.Невербальні засоби та етикет ділового спілкування
- Тема № 6. Структура ділового спілкування. Техніка ділового спілкування. Мовленнєвий етикет
- 1. Структура ділового спілкування
- 2. Техніка ділового спілкування
- 3. Мовленнєвий етикет
- Тема № 7. Правила спілкування фахівця при проведенні зустрічей, переговорів, прийомів та по телефону
- 1. Рекомендації щодо проведення ділових зустрічей
- 2. Правила спілкування фахівця при проведенні переговорів
- 3. Правила спілкування фахівця по телефону
- Тема № 8. Терміни і термінологія. Загальнонаукові терміни
- Поняття «термін» та «термінологія»
- Загальнонаукові терміни
- Тема № 9. Спеціальна термінологія і професіоналізми
- 1. Спеціальна термінологія
- 2. Професіоналізми
- Тема № 10. Типи термінологічних словників
- Поняття «Лексикографія»
- Типи та види термінологічних словників
- Тема 11. Точність і доречність мовлення. Складні випадки слововживання. Пароніми та омоніми. Вибір синонімів
- Точність і доречність мовлення
- Складні випадки слововживання
- Загальновживана лексика(широкого вжитку):
- Спеціальна лексика(обмеженого вжитку):
- Пароніми та омоніми
- Вибір синонімів
- Тема № 12. Орфографічні та орфоепічні норми сучасної української літературної мови. Орфографічні та орфоепічні словники
- Орфографічні та орфоепічні норми сучасної української літературної мови
- Орфографічні та орфоепічні словники
- Тема № 13. Морфологічні норми сучасної української літературної мови, варіативні норми
- Морфологічні норми сучасної української літературної мови
- 2. Особливості використання іменників
- 3. Особливості вживання прикметників
- Тема 14. Синтаксичні норми сучасної літературної мови у професійному спілкуванні
- 1. Особливості творення синтаксичних конструкцій
- 2. Сполучуваність слів. Вживання прийменників
- Тема № 15. Загальні вимоги до складання документів. Основні реквізити. Види документів
- Загальні вимоги до складання документів
- Текст документа
- 3. Основні реквізити
- 4. Види документів
- Тема 16. Укладання документів щодо особового складу План
- 1. Поняття та види документів щодо особового складу
- 2. Заява, автобіографія, резюме, характеристика, наказ
- 2. Довідки - їхні види та правила оформлення
- 3. Протоколи, витяг з протоколу
- 4. Службові листи
- 5.Телефонограми і телеграми
- Тема № 18. Особливості складання розпорядчих та організаційних документів
- 1. Особливості складання наказу
- 2. Витяги з наказу
- 3. Вказівка
- 4. Інструкція та пояснювальна записка
- 6. Службові листи
- Тема № 19. Укладання фахових документів відповідно до напряму підготовки
- 1. Особливості укладання документів відповідно до фаху
- 2. Уніфікація та стандартизація документів
- Контрольна робота
- Підсумкове заняття
- 22. Заява — це:
- 23. Особиста заява оформляється:
- 24. У складній заяві зазначається:
- 25. Характеристика — це:
- 4. Договори щодо створення нових форм господарювання — це договори...
- 5. Договір про матеріальну відповідальність — це договір...
- 16. Перелік — це документ, який...
- 17. Документ, що видається установам, організаціям, підприємствам на підтвердження одержання певних матеріальних цінностей і грошей, називається:
- 18. Таблиця має такі реквізити:
- 30. Акти прийому-передання, обстеження чи ревізії набувають юридичної сили лише після того, як...
- Рекомендована література