Соціально-естетична природа мистецтва.

Серед форм естетичної діяльності особливе місце займає мистецтво в

усьому різновиді своїх форм, видів, типів тощо. Однак мистецтву

притаманна специфіка не тільки у межах естетичної діяльності, воно в

цілому являє собою унікальний суспільний феномен.

Соціальна сутність мистецтва полягає у тому, що художній розвиток

суспільства обумовлений природно-історичним процесом, тобто його

розвиток виявляє характерні закономірності, що пов’язані з певними

періодами становлення людської культури.

Соціальна сутність мистецтва виявляється в специфіці його мети та предмета. Метою мистецтва, усіх його видів, форм та жанрів є вдосконалення людини та суспільства, в якому ця людина живе.

Тому предметом мистецтва стає реальна дійсність, за якої постає життя людини. Мистецтво є формою відображення суспільного буття, формою суспільної свідомості.

Одного разу народившись, мистецтво народжується «багаторазово» у процесі свого соціального функціонування при індивідуальному сприйнятті; у кожен новий період історії, корелюючи з актуальними для цього часу ідеями, інтересами, потребами; під час виникнення нових видів мистецтва, втілюючи загальнохудожні закономірності у нову виражальну форму; з кожним новим етапом удосконалення специфічної мови всередині виду мистецтва.