5.4. Адміністративна етика

Реформування державної служби в Україні вимагає підвищеної уваги до проблем моралі в діяльності керівників і службовців адміністративного апарату всіх рівнів управління.

Вивчаючи питання щодо адміністративної етики слід зауважити, що існує багато визначень поняття адміністративна етика, так як і підходів до її вивчення. Адміністративна етика – це процес, в ході якого державний службовець визначає етичні стандарти до виникаючих в установі проблем, самостійно аналізує ці стандарти і несе особисту професійну відповідальність за прийняті рішення. Тут визначається два моменти – зміст етичних стандартів та процес, що дозволяє їх визначити.

Адміністративна етика вивчає всі моральні аспекти діяльності державних службовців і керівників та вміщує чотири компоненти:

• цінності – переконання, думки, взаємовідносини індивідів, ставлення груп і суспільства до таких питань як свобода, справедливість, відповідальність;

• стандарти і норми – принципи, що визначають дії людей відповідно до законів, кодексів і правил;

• зовнішнє середовище – умови, в яких здійснюється діяльність державних службовців (політичні, соціальні, культурні);

• організаційну поведінку – різні форми діяльності службовців, що орієнтовані на цінності конкретного суспільства або установи, організації в рамках визначених стандартів і норм.

По суті адміністративна етика шукає відповідь на такі питання: що є добро і зло, що є правильним і хибним у поведінці державних службовців, які мотиви і умови сприяють їх етичній поведінці; що треба робити для формування високих моральних принципів. Саме ці питання визначають моральний клімат в органах державного управління будь-якого рівня.

Для того щоб поведінка державних службовців відповідала визначеним стандартам і нормам, необхідний внутрішній і зовнішній контроль, а також такі механізми, що дозволяють застосовувати це на практиці. Внутрішній контроль пов’язується з моральними принципами і свідомістю службовців, особливо при прийнятті ними управлінських рішень. Механізмом його впровадження повинні виступати безпосередньо самі державні органи, що відповідають за здійснення конкретних функцій і навчання службовців адміністративній етиці.

Важливим засобом, що дозволить виробити принципи керівництва етичною поведінкою державного службовця повинен стати Кодекс етики, який визначає, що повинен та може робити адміністративний працівник, а що йому робити забороняється.