Форми постановки мети

Вимоги до ділової мови:

1. Правильність – відповідність прийнятим літературно-язиковим нормам.

2. Виразність – вплив на емоції й почуття співрозмовника (інтонація, тембр голосу, темп мови, дикція, прислів'я, приказки, афоризми, ін.).

3. Ясність – адекватне розуміння сказаного.

4. Точність – використання слів у повній відповідності з їхніми язиковими значеннями.

5. Стислість – відбір язикових засобів для вираження головної думки.

6. Доречність – відповідність мови цілям і умовам спілкування.

Вимоги до організації мови проявляються у використанні «Ви-підходу».

«Ви-підхід» – уміння людини, що веде бесіду, поставити себе на місце співрозмовника, щоб краще його зрозуміти:

Розуміння мови невербального спілкування надзвичайно важливо тому, що:

• на цій мові передається інформація про почуття, що не піддаються словесному вираженню;

• саме по цьому каналі можна орієнтуватися, наскільки співрозмовник уміє володіти собою.

Процес слухання включає дві фази:

• підтримки;

• коментування.

У фазі підтримки слухаючий:

• супроводжує мову мовця різноманітними рухами (кивки або погойдування головою, жестикуляція, підтакування і т. ін.);

• використовує короткі репліки в паузах (прийом «луна» - повторення останніх слів співрозмовника; емоційний супровід (схвальні або несхвальні вигуки), спонукання («Ну й ...», «І що далі?» і т. ін.), навідні й уточнюючі питання).

Фаза коментування – використання слухаючим більш розгорнутих реплік, які вимовляються, коли мовець завершив якийсь фрагмент мови й очікує розгорнутої реакції співрозмовника.