74. Трагічне: сутність і форми вияву у мистецтві і житті.

Трагічне – це категорія естетики, що відбиває діалектику свободи та необхідності, втілюючи найбільш гострі життєві протиріччя між необхідністю чи бажанням та неможливістю їх здійснення. В центрі трагічного – конфлікт між тим, що людина може (необхідність), і тим, чого вона бажає (свобода), або ж між тим, що людина має (обов'язком) і чого хоче (бажанням). Тобто конфлікт між прагненнями різного рівня - особистими та соціальними.

Трагічний герой – це особистість, яка свідомо і вільно обирає свій шлях, розуміючи, що його неминуче за цей вибір чекає страждання або навіть смерть.

Трагічне — естетична категорія, яка характеризує ту грань освоєння світу, що викликається сприйняттям глибоких страждань і навіть загибелі людей, котрі втілюють у собі суспільний естетичний ідеал.

Трагічне тісно пов'язане з величним, оскільки виявляє гідність і велич людини, здатної до самопожертви.

Трагічне становить основу жанрових різновидів трагедії. Трагічні ситуації і колізії художньо досліджуються і в епічних творах («Людина і зброя» Олеся Гончара, трилогія «Озі» Уласа Самчука). Трагічним пафосом пройнято чимало ліричних творів Євгена Маланюка, Євгена Плужника, поетів «розстріляного відродження», шістдесятників-дисидентів. Трагічне по-своєму виявлялося у вершинних творах класицизму, романтизму, реалізму, екзистенціалізму.