5.3. Загальнолюдське в моралі.

Узагальненими регулятивами людської поведінки є заповіді різних релігій, зокрема як християнство, іудаїзм, буддизм та ін. заповідають людям не вбивати, не красти, не чинити перелюбу, не говорити неправди, не бажати власності іншого. Подібні і більш високі, що потребують особливої духовної роботи, заповіді любові, співчуття, самозречення, висунуті названими релігіями.

Загальнолюдський характер мають і історично більш пізні „навічні” моральні здобутки людства, такі, як ідея свободи, трудова етика, визнання неповторної цінності людської індивідуальності тощо. І якщо навіть у деяких країнах остання цінність, цінність людської індивідуальності, на відміну від більшості цивілізованих країн світу, ще й досі не визнається, – немає сумніву, на чиєму боці в даному разі загальнолюдська мораль.

Ще одним елементом загальнолюдського постають спільні психолого-антропологічні передумови моральних переживань і свідомості. Кожна людина здатна відчувати сором або докори совісті, усвідомлювати свій обов’язок і відповідальність, співчувати іншим людям. Нарешті важливо, що в процесі розвитку і спілкування нагромаджується певний моральний досвід, який набуває загальнолюдського значення. Духовна криза пізнього Ренесансу стала, скажімо, для європейської культури досвідом не менш повчальним, ніж творче піднесення, породжене цією епохою. Будемо сподіватись, що страшні колізії 20 ст. виявляться кінець кінцем для прийдешніх поколінь досвідом, що зробить їх мудрішими, чутливішими до запитів реальності й вимог людяності та моралі.

Література: 4, 7, 12, 23, 24, 25, 26, 27, 28, 33, 35, 37, 55, 56, 57, 67, 68.