2. Завдання науки етики.
Викладання етики – не читання моралі й не має на меті спонукати когось до добра та порядності. Хоча в коло його завдань безперечно входить формування певних засад моральної культури, котрі могли б допомогти тому, хто справді прагне добра, краще усвідомлювати проблеми, які в цьому зв’язку виникають.
Відомо, що в структурі наукового знання виділяють два рівні – емпіричний та теоретичний. На емпіричному рівні головними завданнями етики постають виокремлення фактів, що стосуються морального життя людини й суспільства, їх збирання та опис, їх первинна систематизація в межах тієї або іншої пояснювальної схеми, встановлення на основі їх узагальнення певних емпіричних закономірностей. Конкретним розв’язанням цих завдань займаються такі підрозділи етичного пізнання як історія і соціологія моралі, із залучення цілого комплексу суміжних наук: культурології й етнографії, психології й соціальної психології, семіотики культури, мистецтвознавства.
Щодо власне теоретичних завдань етики, то вони зводяться до поняттєвого відтворення сутнісного осмислення й обґрунтування її предмета – моралі як такої. Здавна одним із центральних суто теоретичних завдань етики було обґрунтування певної усталеної системи моральних норм і цінностей, пошук раціональних підстав, які б доводили їхню перевагу, вмотивованість та надійність. В межах християнської культури, зокрема, безперечною основою моралі виступали заповіді Мойсея і Євангельська проповідь Христа. Лише в ході секуляризації – звільнення від впливу церкви – європейської свідомості доби Відродження і Нового часу мораль позбулася цієї могутньої підвалини, й етика опинилася перед необхідністю замінити її, наскільки можливо, доказовою силою людського розуму. Унікальну у своєму роді спробу утвердити мораль лише на власній її обов’язковості знаходимо у Канта. Протягом 19 – першої пол. 20 ст. з’являються натуралістичні, соціологічні обґрунтування моралі, сучасна етика висуває обґрунтування аксіологічні, онтологічні, трансцендентальні, комунікативно-дискурсивні. Дискусії з даного кола питань загострюються в кінці 20 ст.: до цього спричиняються фундаментальні зміни становища людини в сучасному світі, невизначеність у ставленні до релігії, суперечки навколо методологічних проблем сучасної філософії й людинознавства.
Специфічне коло завдань постає перед етикою і в прикладній сфері. Прикладне значення етики як науки зумовлене її спрямованістю на аналіз і обґрунтування моральних норм та цінностей. Становище в сучасному посттоталітарному суспільстві робить зазначену роль етики досить актуальною. Нині ми звикли чути про зв’язок демократії й права, але ж не правом єдиним живі людська культура і цивілізація. Відомий принцип права „що не заборонено, те дозволено” не може бути єдиним механізмом налагодження людських стосунків у вільному демократичному суспільстві. Саме свобода висуває найвищі вимоги до людського сумління і відповідальності.
Важливою як для всього суспільства, так і для кожної особистості сферою впровадження результатів етичних досліджень і санкціонованих етикою моральних норм є сфера виховання. Етика наполягає на розгляді виховання як духовного насичення людини, що розгортається в діалозі, спілкуванні рівнопорядкових суб’єктів, спрямованому на розвиток вільної й відповідальної особистості.
Надзвичайної актуальності набувають нині етичні проблеми медицини – успіхи останньої і вдосконалення її матеріальних засобів спонукають до філософсько-етичного переосмислення ряду її фундаментальних уявлень і орієнтирів. Це стосується зокрема, базових концепцій життя, здоров’я і смерті, формулювання основних цілей медичної допомоги, права лікаря на евтаназію (заподіяння смерті пацієнтові, заради його блага).
Все ж найбільш традиційним і відповідним філософській специфіці етики є її вплив на духовний світ самої людської особистості. Етика здатна допомогти людській особистості в її духовних пошуках, познайомити її з виробленими представниками різних культур відповідями, що по-новому (в моральному досвіді не буває простих повторень) стоять перед нею. Пряме завдання етики в даному разі – допомогти наблизитися до рівня досягнутого культурою людства в осмисленні хвилюючих нас моральних проблем, і разом з тим повніше й виразніше усвідомити неповторність власної ситуації. У цьому своєму аспекті, безпосередньо зверненому до духовного світу людини, етика теж, звичайно, постає як наука, що дає нам певні знання, – проте не тільки як наука, а й як необхідний компонент філософської культури та людської духовності загалом. Вживаючи певні вислови й способи думки, вона тим самим уже створює для мислячої, морально небайдужої душі певну опору, духовне середовище, потрібне для зосередження на відповідному колі питань, для того щоб ці питання взагалі могли існувати як предмет людського мислення.
Як філософська дисципліна етика розширює духовне видноколо особистості, з’ясовує для неї зміст і смисл моральних цінностей та проблем, утверджує і розвиває культуру філософського мислення і дискусій, стимулює власний духовно-моральний пошук, власну моральну творчість людини.
Yandex.RTB R-A-252273-3- (Протокол № 2 від 12 листопада 2008 року).
- Вступ. Загальна характеристика курсу
- Зміст курсу та сітка аудиторних годин
- Лекційна тематика курсу
- 1. Терміни „етика” і „мораль”.
- 2. Завдання науки етики.
- 3. Структура етики
- Лекція 2. Мораль як соціальний феномен (2 год.)
- 1. Мораль і проблема її соціальної детермінації
- 2. Первісні форми регуляції людської поведінки. Процес виокремлення моралі.
- 3. Мораль і звичай
- 4. Політика і етика.
- 5. Мораль і спільноти.
- 5.2. Етичні проблеми національних відносин.
- 5.3. Загальнолюдське в моралі.
- Лекція 3. Поняття і структура моральної свідомості (2 год.)
- Поняття моральної свідомості.
- Структура моральної свідомості.
- 3. Моральні норми і принципи.
- 4. Моральні мотиви і ціннісні орієнтації.
- 5. Основні категорії моральної свідомості.
- Лекція 4. Свобода людини. Моральні проблеми людської діяльності (2 год.)
- 1. Етичний аспект поняття свобода.
- 2. Вчинок як елемент моральної діяльності
- 3. Проблема співвідношення цілей і засобів діяльності
- 4. Мотив і результат дії
- 5. Діяльність в аспекті світовідношення
- Лекція 5. Етичний вимір спілкування (2 год.)
- 1. Парадигма спілкування в сучасній культурі.
- 2. Відкритість і замкненість, монологічність і діалогічність людини
- 3. Моральні виміри людського спілкування
- 3.5. Любов.
- 4. Культура спілкування й етикет.
- Лекція 6. Предмет естетики: історія та теорія проблеми (2 год.)
- 1. Проблеми термінології.
- 2. Становлення науки
- 3. Естетика як самостійна наука.
- 4. Естетика в структурі між предметних зв’язків.
- Лекція 7. Поняття і структура естетичної свідомості (2 год.)
- 1. Поняття естетичної свідомості.
- 2. Естетичне почуття.
- 3. Естетичний смак.
- 4. Естетичний ідеал.
- 5. Естетичні погляди і теорії.
- 1. Категорії “гармонія” і “міра”.
- 2. Категорії “прекрасне” і “потворне”.
- 3. Категорії “піднесене”, “героїчне”, “низьке”.
- 4. Категорії “трагічне” і “комічне”.
- 5. Категорія “естетичне”.
- Лекція 9. Естетика як метатеорія мистецтва (2 год.)
- 1. Мистецтво як основна категорія естетики
- 2. Функції мистецтва.
- 3. Сприйняття мистецтва.
- 4. Відображувальна сутність мистецтва.
- 5. Предмет і естетичні перетворення в мистецтві. Художність як естетична категорія.
- 6. Зміст і форма в мистецтві: діалектика зв’язку.
- Лекція 10. Основні проблеми сучасної етики і естетики (2 год.)
- 1. Етична думка кінця хiх –хх ст.
- 2. Сучасна комунікативна етика. Етика глобалізму. Екоетика.
- 3. Основні напрямки естетики хх ст.
- 4. Сучасна мистецька практика.
- 5. Актуальні естетичні проблеми
- Практичні заняття
- Самостійна робота студентів:
- Тематика рефератів
- Питання для перевірки знань та контролю
- Завдання для модульного контролю
- Критерії оцінки знань та умови навчального рейтингу
- СПисок ЛітературИ до курсу