5. Мораль і спільноти.

5.1. Універсальність і спільнотність в системі етичних пріоритетів.

З одного боку існують універсалістські концепції моралі, що прагнуть окреслити її основні цінності з точки зору всіх розумних істот, як писав Кант, або принаймні загальнолюдської спільноти. Подібна універсалістська етика є показовою, зокрема. для духовної культури Просвітництва, що прагне осмислити й реорганізувати всю навколишню дійсність на засадах єдиного всемогутнього Розуму. Виразно універсалістський характер мають етико-гуманістичні вчення Л. Толстого, М. К. Ганді, А. Швейцера. Нині засади універсалістської етики, або макроетики, розвивають такі відомі філософи як К.-О. Апель, Ю. Габермас та ін.

З іншого боку в 19-20 ст. особливо на ґрунті романтизму. Філософії життя та деяких різновидів екзистенціалізму, набувають поширення уявлення, в яких акцентується особливість морального покликання кожного людського індивіда, пов’язана з неповторністю його буттєвого оточення і духом тієї локальної спільноти, до якої він належить.

У випадку конфлікту між загальнолюдськими й локально-спільнотними моральними орієнтаціями етика віддає перевагу загальнолюдським універсальним нормам моральності, що випливає з самої структури морального нормування, орієнтованого на універсалізацію своїх імперативів. Визнання пріоритетності загальнолюдських моральних норм є лише першим кроком. Загальнолюдська моральність зобов’язує нас поважати всю різноманітність конкретних проявів людського життя і духовності, сприяти розвиткові кожної нації, кожної культури.