1. Мораль і проблема її соціальної детермінації

Усупереч поширеному тлумаченню моральність не є явищем виключно соціальним. Виходячи у своєму застосуванні далеко за межі міжлюдських стосунків, вона за самою своєю суттю не може бути зведена до останніх, не може розглядатися тільки як похідна від них. Так само як не можуть розглядатися подібним чином ні мистецтво, ні філософія, ні релігія, ні наука. Всі ці форми духовності, кожна по своєму, є цілісними проявами людини.

Неспроможність такого зведення моралі загалом до суто соціальної її проекції вочевидь постає вже з того факту, що жодною соціальною мірою не може бути вичерпана моральна гідність людини, що за будь-яких умов як свідчить історія культури в моральній сфері люди знаходили противагу соціальному тискові.

Разом з тим, у царині моральності є чимало того, що перебуває в залежності саме від соціальних відносин і процесів їхньої історичної трансформації. Для моральності внутрішньо важливою виявляється проблема тієї „орієнтації на поведінку інших”, у якій, зокрема, М. Вебер вбачав суть соціальної дії. Сфера подібної орієнтації та суспільної детермінованості моралі власне й окреслює її соціальне буття, дає підстави говорити про неї, як про соціальний феномен. Істотність даного її зрізу не викликає жодних сумнівів. Більше того, саме цей соціальний зріз моральності в основному й породжує її найактуальніші проблеми.