73. Українська культурологічна думка в контексті загальноєвропейської культурної традиції
Ведучи мову про розвиток культурологічних ідей в українській думці XX ст., слід насамперед зазначити, що, незважаючи на нетерпимість до інакодумства в колишньому Радянському Союзі, у національній філософській традиції все ж таки виявилися тенденції, загалом характерні для західного наукового світогляду цього часу. Значна роль у цьому належить науково-публіцистичній діяльності представників української діаспори. Визначаючи основні орієнтири розвитку загальноєвропейської філософії, що мали значення для культурологічних досліджень (у тому числі і в українській науці), слід звернути увагу на такі тенденції:
• критика просвітницьких світоглядних стереотипів, насамперед раціоналістичної апеляції до розуму людини як рушійної сили історико-культурного розвитку;
• підвищена увага до несвідомих чинників формування культурної ментальності;
• наголос на аксіології, проблемах вибору і відповідальності, що загалом сприяло розширенню горизонту теоретичного осмислення "культурних цінностей";
• усвідомлення "наукового світогляду" тільки як однієї з багатьох світоглядних парадигм.
Саме такі загалом характерні для європейської думки тенденції виявили себе і в українській філософії та публіцистиці, що розробляла культурологічну проблематику. Нові обрії української науки постали у працях В. Липинського, І. Огіенка, Д. Донцова, А. Шептииького, І. Мірчука, М. Шлемкевнча, Д. Чижевського, І. Лисяка-Руд-ницького та ін.
Дмитро Донцов (1883—1973), правознавець, філософ та ідеолог українського національно-визвольного руху, у своїх дослідженнях культурологічної проблематики займав позицію, близьку до представників "філософії життя". Він негативно ставився як до ідей виключно "розумного", логічного розвитку культури взагалі, так і до намагань раціонально обгрунтувати і сформувати міжкультурні відносини, міжнаціональні зокрема. Д. Донцов акцентував увагу на ірраціональних, підсвідомих і суб'єктивних і аспектах культурних взаємодій. Д. Донцов трактує історію як боротьбу за панування.
Дмитро Чижевський (1894—1977) — видатний український філософ, культуролог та літературознавець, Серед найзначніших тем наукових досліджень Д. Чижевського — культурний феномен слов'янського, і зокрема українського, бароко; вплив Г. Гегеля на слов'янську науку і, ширше, німецької філософії на слов'янську культуру; містицизм у творчості Г. Сковороди, М. Гоголя, Ф. Достоєвського; дослідження історії української філософії та літератури.
У своїй науковій діяльності Д. Чижевський значну увагу приділяв і специфічно культурологічній проблематиці.
Чижевський вважає, що в культурологічних дослідженнях треба виходити із з'ясування "максимуму" інтенсивності характерних для певного типу культури рис. Д. Чижевський вбачає найпершим завданням науки про культуру встановлення, так би мовити, "ідеального типу" певного культурного явища, визначення "вершків" процесу розвитку, а вже другим завданням — установлення тенденцій розвитку культури.
Щодо радянських учених, то в другій половині XX ст. (починаючи з 60-х років) численній когорті українських філософів удається значною мірою подолати спрощеність і задогматизованість офіційної радянської філософії, в тому числі й у дослідженні властиво антропологічної, культурологічної проблематики. Можна назвати такі, наприклад, імена, як ГІ. Копнін, В. Шинкарук, М. Попович, С. Кримський, В. Табачковський, І. Бичко, В. Іванов, О. Яиенко, М. Булатов, М. Злоті на та багато інших.
На окрему увагу заслуговує неомарксистська позиція київської філософської школи в 70-х роках минулого століття. Визначна роль у формуванні такої позиції належала Павлу Копніну (1922—1971), за директорства П. Копніна (1962—1968) в Інституті філософії були відкриті відділи конкретно-соціологічних досліджень, логіки й методології науки. Створено також спеціальну наукову групу для вивчення філософської спадщини Києво-Могилянської академії. П. Копнін вважав, що філософське знання засновується на сукупному досвіді духовного розвитку людини. Складовою такого досвіду, за Копніним, є критичний аналіз попередніх досягнень на шляху теоретичного, практичного й духовного освоєння світу людиною.
Значний вплив на процеси зародження нової наукової ціннісної парадигми на теренах України мала антропологічна переорієнтація київських філософів під керівництвом Володимира Шинкарука (1928—2002), який обійняв посаду директора Інституту філософії після П. Копніна. Звертаючи увагу на особливості київської філософської школи того часу, в тому числі й у дослідженнях проблем людини, світогляду та культури, В. Шинкарук писав, що принципово новим тут було взяття за основу проблеми "єдності мислення й буття, духовного й матеріального, — замість так званого ленінського принципу відображення — принципу діяльності... В цьому принципі долається уявлення про однозначну визначеність теперішнього минулим і майбутнього теперішнім. Зв'язок між ними здійснюється не через дію незалежних від людини об'єктивних законів, а через її, людини, власну діяльність, котра є вільною, оскільки здатна підноситись над обставинами... і створювати нову дійсність, яка багато в чому не опосередкована, не може виводитися від обставин діяльності, тобто від минулого.
З 90-х років XX ст., після здобуття Україною державної незалежності і початку розбудови демократичного, світоглядно плюралістичного суспільства українська культурологічна думка отримала нові можливості розвитку. В сьогоднішній Україні над властиво культурологічною проблематикою працює значна кількість науковців.
- 2. Культурологія як наука, її предмет та функції.
- 3. Структура та основні завдання культурології як науки.
- 4. Основні методи, що використовуються в культурологічних дослідженнях. Особливості системного методу.
- 5.Інтегративний характер культурології як науки
- 6. Специфіка культурологічного знання.
- 7. Українська культурологічна думка в контексті загальноєвропейської культурної традиції.
- 8. Основні функції культури
- 9. Історична типологія культури
- 11 . Основні теоретичні концепції культури
- 12.Основні положення концепції Шпенглера
- 13.Архаїчний тип культури. Магія, культ, табу, ритуал.
- 14. Основні концепції міфу
- 15.Культура Стародавнього Єгипту
- 16. Античний тип культури. Феномен «Грецького дива»
- 17. Дохристиянська культура слов’ян.
- 18.Досягнення культури Київської Русі.
- 19. Роль християнства у становленні української культури
- 20.Український культурний ренесанс
- 21. Культура індустріальною суспільства та культура постіндустріального суспільства, їх відмінності.
- 22. Культура “інформаційного суспільства” та її сутність
- 23. «Художня культура»
- 24. Мистецтво як феномен культури
- 25 Модернізм
- 26. Постмодернізм.
- 27. Світоглядні засади модернізму
- 28.Мова як один із головних чинників розвитку нації і культури
- 29.Сучасна соціокулькурна ситуація в Україні
- 30. Глобалізація культури. Вплив процесу глобалізації на універсалізацію культур.
- 31. Явище європоцентризму у світовій культурі.
- 33. Національна культура і масова культура, їх співвідношення
- 34. Поняття традиційна та інноваційна культура.
- 36. Сутність та співвідношення понять «субкультура» і «контркультура».
- 37.Елітарна та масова культура
- 38. Формаційний підхід соціокультурного світу, його основні етапи.
- 39.Сутність системного методу культурологічних досліджень.
- 40. Основні види комунікації
- 41. Інформаційно-знакове тлумачення культури
- 42. Знаки, які використовуються в культурі.
- 43. Основні види знаків.
- 44. Основні властивості символів
- 45. Семіотика як наукова дисципліна,її основні розділи
- 47. Інформація та визначення її цінності для розвитку культури
- 48. Розкрити та охарактеризувати бароко як стиль у м-ві.
- 49. Розкрити та охарактризувати укр бароко як стиль у м-ві.
- 50. Романтизм
- 51.Розкрити та охарактеризувати класицизм як силь у м-ві.
- 52. Ціннісно-нормативний вимір культури
- 53.Сутність еволюціоністської концепції г. Спенсера
- 54. Концепція культурно-історних типів м.Я.Данилевського
- 55. Концепція соціокультурної динаміки п.Сорокіна.
- 56.Концепція “локальних цивілізацій” Тойнбі
- 57. Культурологічна концепція с.Хантінгтона.
- 58.Циклічна модель розвитку культури
- 59. Особистість як об'єкт і суб'єкт культурної діяльності
- 60. Духовний вимір буття людини та його складові
- 61. Духовна культура, її структура та цінності
- 62. Технологічна культура та її складові та цінності
- 63. Соціальна культура та її складові
- 64. Світ і людина в арабо-мусульманському типі культури.
- 65. Світ і людина в даосько-конфуціанському типі культури.
- 68. Людина в античній культурі.
- 69.Людина в середньовічній культурі
- 70. Людина в культурі Відродження
- 71. Людина в українській і світовій культурах Нового часу
- 72. Проблеми збереження національної культурної спадщини
- 73. Українська культурологічна думка в контексті загальноєвропейської культурної традиції
- 74. Обґрунтувати необхідність формування власної культурної політики для Укр..
- 76. Етика як теорія моралі та практична філософія.
- 77. Особливості етики як науки
- 78. Структура і функції етики.
- 79. Етимологія термінів «етика» і «мораль»
- 80. Функції моралі.
- 81. Етичні вчення Стародавнього Сходу.
- 82. Етико-філософське вчення Григорія Сковороди.
- 83. “Золоте правило” моральності.
- 86. Основні концепції добра як етичної категорії.
- 87. Основні види морального зла.
- 88. Співвідношення моральної і правової регуляції людської поведінки.
- 89. Особливості моралі як способу опанування світу.
- 90. Свобода як етична проблема. Відповідальність – необхідний атрибут свободи.
- 91. Розкрити і охарактеризувати зміст понять “честь і репутація”.
- 92. Розкрити і охарактеризувати зміст понять “любов” і ”милосердя”.
- 93. Моральні смисли любові
- 94. Поняття «совість», «сором», «провина», їх співвідношення
- 95. Найважливіші чинники щастя
- 96. Сенс життя як моральна проблема
- 97. Особливості морального вибору особистості
- 98. Моральні цінності людини.
- 99. Культура ділового спілкування
- 101. Етикет, його основні різновиди та загальні вимоги
- 102. Моральні норми і цінності християнської етики.
- 103 Моральна культура особистості, від чого вона залежить.
- 104. Прикладна етика та її основні різновиди.
- 105. Охарактеризувати морально-етичні аспекти екологічниз проблем сучасної цивілізації.
- 106.Професійна етика економіста та її особливості.
- 107. Основні принципи, особливості професійної етики екноміста
- 109 Розкрити і охарактеризувати зміст таких куатегрій естетики як, прекрасне, піднесене, потворне, трагічне, комічне, низьке
- 110. Естетика як наукова дисципліна, її структура.
- 111. Основні завдання та функції естетики.
- 112. Уявлення про прекрасне в історії естетики
- 113.Розкрити та охарактеризувати зміст поняття “катарсис”, ”мімесис”, ”калакогатія”.
- 114. Історія формування та розвитку естетики
- 115. Естетичні ідеали епохи Відродження.
- 116. Мистецтво та основні його різновиди.
- 117. Синтетичні види мистецтва, їх особливості та характеристика
- 118. Розкрити та охарактеризувати архітектуру як вид мистецтва.
- 119 Розкрити і охарактеризувати скульптуру як вид мистецтва
- 120. Розкрити й охарактеризувати живопис як вид мистецтва
- 121. Розкрити та охарактеризувати театр як вид мистецтва.
- 122. Розкрити та охарактеризувати літературу як вид мистецтва.
- 123.Розкрити й охарактеризувати музику як вид мистецтва
- 124. Кіно як вид мистецтва.
- 125. Хореографія як вид мистецтва
- 128 (2) Художній стиль
- 129. Комічне та його форми