70. Людина в культурі Відродження

З XIV ст., у Європі Відродження, або Ренесанс. Першим назву вжив в XVI в. італ. історик мистецтва Дж. Вазарі.

Розрізняють Раннє (XIV в.), Високе (XV і XVI ст.) і Пізніше Відродження (кінець XVI - початок XVII ст.). Почалося в Італії. Раннє - «Треченто»(XIV) - Данте, Петрарка та Боккаччо,; - «Квартаченто» - Луїджі Пульчі, Маттео Баярдо, Анджело Поліціано); «Чиквиченто (XVI), що переходить у бароко- Людовіко Аріосто, Мікельанджело Буонаротті, Нікколо Макіавеллі, Торквато Тассо, Томмазо Кампанелла).

Молоді міста, нові буржуазні відносини. Бюргерство та нова психологія життя, в основі якої лежали земне буття, земний успіх і слава.

Нове розуміння людини та сенсу життя, суспільства і краси. Гуманісти почали розглядати світ, людину в ньому, не з теоцентричного, а з антропоцентричнго погляду, що корелювало з античними поглядами. Ф. Петрарка та Дж. Боккаччо.

Середньовічний досвід. Християнський гуманізм Еразм Роттердамський - щастя людини в земному житті є одним з положень християнської етики. Тенденції стихійного сенсуалізму, що виражався в бажанні почуттєвих насолод та у поетизації їх у мистецтві. Розквіт авторської літератури, де затверджувалася індивідуальна точка зору на світ і красу. Письменник сам ставав таким мікрокосмом, миром. Данте «Нове життя» («Vita Nuova») поет оспівує красу Беатріче.

Засновник ренесансної ліричної поезії Петрарка «Пісні» («Canzoniere») - оспівування прекрасної дами Лаури і її краси. Боккаччо «Декамерона» - збірників, написаного на початку 1350-х. Основна творча парадигма Боккаччо визначається переосмисленням психологічно-поведінкового стереотипу. Італійський дослідник В. Бранка виділяє цілий шар жартівливих й еротичних новел, що свідчить про емансипацію гумору, вираження радості через духовне звільнення від середньовічних обмежень.