74. Обґрунтувати необхідність формування власної культурної політики для Укр..

Комітет Верховної Ради України з питань культури і духовності протягом останніх кількох років послідовно намагається реформувати культурну галузь.

Одним із головних результатів наших зусиль став Закон України “Про Концепцію державної політики в галузі культури на 2005-2007 роки”. Його можна сприймати як заклик повернутися обличчям до майбутнього, визначивши основні проблеми, які необхідно розв’язати, виявивши головні недоліки, які необхідно усунути, й окресливши шлях поступу: цілі, завдання, пріоритети. Адже справедлива думка: якщо ти не визначаєш своє майбутнє, воно це зробить за тебе, або – що ще небезпечніше – за тебе це зроблять інші.Слід наголосити на дуже важливому і багатообіцяючому фактові. Одним із перших законів, підписаних новим Президентом України Віктором Ющенком. став саме Закон про Концепція культурної політики. Тобто, про нове розуміння і нові підходи до культурної галузі, нові принципи і механізми реалізації культурної політики. Це цілковито відповідає сучасним світовим і європейським тенденціям.

Декларативаність не тільки законів, а й урядових постанов, що стосуються культурної галузі – ось одна з найголовніших проблем, успадкованих нами з учорашнього дня. Для розв’язання її потрібні нові ефективні механізми. До таких механізмів належить постійний фаховий і громадський моніторинг реалізації культурної політики.

Світ навколо змінюється дуже швидко. Змінюється структура і зміст культурних продуктів і послуг. Це вимагає зміни структури виробництва цих продуктів і послуг, тобто зміни творчого процесу, а також зміни структури управління, або менеджменту.

Державна політика в галузі культури – це виконання зобов’язань держави перед своїми громадянами, населенням. Які це зобов’язання? Чи виконує їх держава? Тому настав час відійти від кількісних показників до показників якості та ефективності культурних послуг. Саме тому наріжним каменем нової моделі культурної політики мають стати визначені стандарти соціальних послуг у галузі культури, що гарантуються державою. Зростання обсягу цих послуг свідчитиме про зростання добробуту нації.Однозначно, треба збільшити фінансування на культуру. Але таке збільшення має вести до поліпшення стану культурної сфери, її розвитку. Говорити про розвиток, це говорити про найбільш наболіле. На розвиток коштів бо й не лишається. Але збільшення бюджетного фінансування нічого не вирішить без залучення альтернативних джерел. І в цьому велика роль держави, яка може створити необхідні передумови, регулювання, середовище. Саме альтернативні джерела фінансування поряд із бюджетними коштами складуть основу для цільових програм підтримки пріоритетних напрямів розвитку культури на середньо- та довгострокову перспективу. Маємо визначити, що для нас є пріоритетом. Якщо це пріоритет, то під нього потрібне відповідне фінансування. І – головне – визначені результати.