4. Основні методи, що використовуються в культурологічних дослідженнях. Особливості системного методу.

Методи культурологіі

- Діахронічний - вимагає викладу явищ, фактів, подій світової й вітчизняної культури в хронологічній послідовності.

- Синхронічний - дослідження, у т.ч. порівняльне, пов'язане з вивченням об'єктів в одному обраному проміжку часу без звертання до історичної перспективи, але з різних сторін.

- Порівняльний - область культурологічних досліджень, що займається історичним вивченням двох або декількох національних культур у процесі взаємодії, взаємовпливу, установлення закономірностей, їхньої своєрідності й подібності. Розкриваються в основному зовнішні зв'язки культури, звернені до інонаціональної сфери, виявляються загальне й особливе в нац. культурі.

- Археологічний - сукупність матеріальних предметів, добутих у результаті розкопок. Вона дає можливість археологові робити висновки про загальний стан культури.

- Типологічний - метод припускає вивчення структур системи культури шляхом сходження від абстрактного до конкретного й виявлення на цій основі типологічної близькості й історико-культурного процесу.

- Біографічний - у літературознавстві тлумачення літератури як відбиття біографії й особливостей особистості письменника. Уперше цей метод застосував фр. Критик Ш.О. Сент-Бев. Абсолютизація цього методу може привести до применшення ролі духовно-історичної атмосфери, стилю епохи, впливу традиції. У науковому літературознавстві - один із принципів дослідження. Особливості даного методу - у роботі з текстами.

- Семіотичний - метод, заснований на навчанні про знаки, дозволяє вивчити знакову структуру (систему) тексту або будь-якого іншого культурного об'єкта.

- Психологічний - підхід, що орієнтує дослідника на вивчення суб'єктивних механізмів діяльності культури, індивідуальних якостей, несвідомі психічні процеси. Цей метод дуже важливий при дослідженнях особливостей національних культур.

В основі системного підходу покладено дослідження об'єктів як систем. Тому його специфікою є орієнтація й вивчення факторів, що забезпечують цілісність об'єкта. Основна проблематика системного підходу істотно залежить від виявлення й дослідження різноманітних зв'язків, властивому системному явищу, причому особлива увага необхідно звернути на системоутворюючого зв'язку, які в першу чергу відповідальні за цілісність досліджуваного об'єкта або явища. Характерний для системного підходу той факт, що акцент переноситься з елементів досліджуваного об'єкта на зв'язки й відносини. І це особливо важливо, коли число елементів, що утворять систему, велико, а самі елементи різноманітні і якісно неоднозначні. Такого роду системи ми й називаємо складними.