53.Сутність еволюціоністської концепції г. Спенсера

Ідеї еволюціонізму набувають у пра­цях англійського філософа Герберта Спенсера (1820-1903), який сформулював їх раніше незалежно від Ч. Дарвіна. Біоло­гічну еволюцію Г. Спенсер розглядає як один із складників універ­сального еволюцінпого процесу, якому підпорядкований Всесвіт. Отож біологічній еволюції передує космічна (доорганічна), а за­вершує її еволюція соціокультурна (надорганічна). У найбільш нагальному розумінні еволюція - це єдність протилежностей, проце­сій диференціації (перетворення однорідного в різнорідне) та інтег­рації (структурної та функціональної відповідності різнорідних елементів). Отож, еволюція має місце там, де з невпорядкованої, «незв'язної» однорідності постає впорядкована різнорідність. Еволюція - це інтеграція (зведення до виразної єдності) матерії, яка супроводжується розсіюванням руху, коли матерія переходить відстану невизначеності, безладної одно­рідності до стану визначеної і зв'язної різнорідності, і коли невитрачений ще рух зазнає аналогічних перетворень».

У сучасній науковій термінології, соціологічній і культурологічній, усталився термін «інститут».Г. Спенсер виділяв шість категорій інститутів - домашні, або сімейні, обрядові, політичні, церковні, професійні та промислові. Водночас такі явища культури як мову, релігію, мораль, мистецтво він розглядає окремо, у позаінституційному контексті, зважаючи па складний, комплексний характер цих духовних утворень. Важливе значення для становлення культурології мав здійснений Г. Спенсером аналіз функцій обрядових і професійних інститутів.

Обрядами засновник еволюціонізму називає «видозмінені форми діяльності», що практикуються людьми «внаслідок присутності інших людей» і які є «порівняно невизначеним контро­лем», що поступово набирає більш чіткої і жорсткої форми. Давні звичаї і ритуали є тим підґрунтям, па якому постають пізніші правові норми і релігійні приписи.