71. Людина в українській і світовій культурах Нового часу

У назві епохи - "Новий час" - відбилося почуття відновлення, свідомість того, що відбулося відкриття нового періоду в історії. Сутність же новизни укладалася в гуманізмі нової культури.

Історично "Новий час" як тип культури почав складатися в XV й XVI століттях (цей перехідний період називається епохою Відродження), класичні форми його знаходимо в XVII й XVIII сторіччях. Але вже в XIX столітті цей тип культури виявив ряд фатально непереборних проблем, катастрофічні наслідки яких у ХХ ст.

Поставити людини в центр культури - значить побачити в ньому головну діючу особу історії. Але людина - не Бог, вона не може діяти зовсім довільно. Крім того, досвід показав, що вільно діюча людина може продуктивно творити відповідно до своєї волі, якщо буде погоджувати її із властивостями дійсності, до якої вона додає свої зусилля. Тому ще одним завданням нової культури стало обґрунтування достовірного знання як найважливішої умови вільної діяльності людини.

Нарешті, самовідповідально діюча людина постала перед необхідністю самопізнання та самооцінки. Проблему людського "Я" довелося вирішувати і як пізнавальну (у плані пізнання того, як і чим тепер повинна керуватися у своїх рішеннях людина), і як виховну, оскільки в цій культурі вже не Бог, а самі люди були відповідальні за ті думки і почуття, з якими нове покоління вступає в громадське життя.