§ 5. Естетична діяльність і мистецтво

Серед форм естетичної діяльності особливе місце посідає мистецтво — професійне та народне, фольклор. Поява мистецтва як самостійної форми естетичної діяльності має свою історію і логіку.

Матеріалістичний погляд на природу естетичної діяльності дає можли­ вість визначити основні закономірності, що зумовили появу мистец­ тва та його розвиток. Які ж вони? '' •..

1. Мистецтво виникло на основі розвинутих у межах безпосередньої прак­тичної діяльності естетичних потреб та естетичних здібностей люди­ни, Розвинуті естетичні здібності й потреби сприяли формуванню суспільної необхідності культивування естетичних переживань та пе-

ренесення в них центру ваги з практичної і магічної функцій у сферу формування з їх допомогою суспільних зв'язків і суспільних уявлень. При цьому зв'язок мистецтва з матеріальним виробництвом ніколи не зникав повністю, оскільки протиставлення користі і незацікавленого задоволення, що дається естетичними об'єктами, було предметом дискусії протягом усієї історії мистецтва.

2. В історії поділу пращ поява мистецтва стала останньою фазою такого

поділу праці на фізичну й розумову. Усі попередні його історичні форми — це, власне, поділ у сфері матеріального виробництва. Від­окремлення духовного виробництва від матеріального вивільнило йо­го (духовне виробництво) від прямої залежності та злитості з практи­кою, створило умови для інтенсивного розвитку, формування профе­сійної діяльності у сфері мистецтва, науки, філософії, Поділ праці на фізичну й духовну значною мірою був зумовлений виник­ненням нової соціально-економічної ситуації: з'явилися приватна власність і пов'язане з нею відчуження праці, експлуатація людини людиною, розшарування суспільства.

3. Історичним фактом було те, що мистецтво виникало тільки в суспіль-

стві, поділеному на класи. Класи, що панують у матеріальному вироб­ ництві, контролюють виробництво духовне: ідеї та естетичні потреби панівного класу стають панівними ідеями й потребами. Проте така за­ кономірність ніскільки не принижує культурної та естетичної цінності мистецтва класового суспільства, оскільки кожний клас при всій своїй класовій обмеженості розвиває і культивує загальнолюдські гумані­ стичні ідеали та цінності у їхній конкретно-історичній формі. Водно­ час такий підхід до історії мистецтва дає можливість відшукати і зрозу­ міти причини та об'єктивні обставини виникнення й розвитку його іс­ торичних форм з погляду як змісту, так і форми, розподілу його на професійне і народне. <

4. Мистецтво розвивається лише у тісному зв'язку із соціально-економіч-

ним і духовним життям суспільства. Цей зв'язок не є безпосередньою залежністю одного від іншого, а складним діалектичним взаємозв'яз­ком, що потребує щоразу конкретно-історичного аналізу. В історії мистецтва відомі приклади як прямої, так і зворотної залежності його від рівня соціально-економічного розвитку суспільства. Безсумнівним є також факт зростання ролі мистецтва, як і всієї духовної сфери, в со­ціальному розвитку.

5. Функції мистецтва залежно від його конкретно-історичної форми мо-

жуть змінюватися; важливість мистецтва поціновується в кожну епоху по-різному: головною вважається то виховна, то гедоністична, то ди­дактична, то якась інша функції.

Водночас сутність мистецтва в усі часи лишається єдиною, хоча світ ми­стецтва, його види й жанри, стилі й художні школи, його взаємовідно­сини з життям дуже розмаїті в різні історичні епохи, за різних режи-

лав, у різних культурах і цивілізаціях. Ця сутність мистецтва полягає у творчості. Саме творчість визначає і процес творення мистецтва, і процес його сприйняття.

Увесь час ми вели мову про естетичну діяльність, що існує в контексті сус­пільної практики, наголошували на її творчому характері. Але ж есте­тична діяльність збагачується, коли відділяється від практичної, існує самостійно, сприяючи розвиткові творчих здібностей людини. Зви­чайно, мистецтво виростає на найширших життєвих потребах. Про­те ці потреби нерідко не можуть реалізуватися через соціально-еконо­мічну обмеженість умов життя конкретно-історичного суспільства. Саме тоді за допомогою мистецтва (воно стає переважно духовною формою діяльності) людина здобуває можливість впливати на загаль­ний розвиток суспільства, реалізовувати універсальну людську здіб­ність формувати, змінювати, творити «за законами краси» свій духов^ но-практичний світ. Цим самим людина створює умови для реалізації потенційних можливостей життя кожного індивіда. Межі й перешкоди, що ставляться природою, а ще більше — існуючими суспільними умовами, тяжіють над людьми, а мистецтво створює пе­редумови і закладає параметри вдосконалення людини й суспільства загалом. Однак відштовхується воно від життя, від тих конкретно-істо­ричних умов, у яких відбувається художня діяльність суспільства. Предметом художнього переосмислення, творчої переробки є все, що цікаве для людини в житті, тобто реальна дійсність, у якій проходить людське життя.

У цьому значенні мистецтво є формою відображення суспільного буття, формою суспільної свідомості. Проте зовнішні обставини не мають абсолютної влади над внутрішнім світом людини, тобто духовне ві­дображення дійсності не є її копією, воно є самостійним твором люд­ського духу. Мистецтво в сукупності його художніх образів є духов­ною, ідеальною моделлю світу, яка відображає не стільки реальний світ, скільки бажаний.

Мистецтво, підходячи до дійсності з позицій вищих потреб розвитку людини, створює ідеал, тобто ідеальний образ, ідеальну модель, які є загальною суспільною потребою. Естетичний ідеал, що є змістом мистецтва, відображає сутнісні риси, закономірності й вимоги реаль­ ного життя, тобто так звану можливу, або віртуальну, реальність. Ось чому мистецтво, маючи змогу цілісно відтворювати життя, поєдну­ ючи у творах відображення дійсності, ідеалу, потреб суспільства, стає основою духовної культури, його колективною пам'яттю. За до­ помогою мистецтва здійснюється не тільки зв'язок людини з люди­ ною, а й зв'язок поколінь, різних народів і різних культур. Мистец­ тво накладає на всі форми людського життя відбиток вічності, іде­ альної життєвості, що пронизують та оживлюють усі суспільні структури. І

Увесь потенціал мистецтва може бути залучений до формування й розвит­ку людської особистості. Проте для цього суспільство має бути заці­кавлене саме в такому його використанні, а не тільки для розваг або маніпулювання суспільною свідомістю. Адже справжня велич мистец­тва розкривається тільки тоді, коли воно стає реальною силою. А та­кою силою воно є лише в діяльності особи, суспільства, що створю­ють гармонію світу й людини, природи і культури, поліпшують якість життя.

Контрольні запитання

1. У чому полягає творчий потенціал 6. Чому мода є формою естетичної ді- людської праці? яльності?

2. Як пов'язана естетична якість й 7. Чому свято є естетичним феноме- формою речі, предмета? ним?

3. Чи можна абсолютно розмежовува- 8. Чи потрібні знання та дотримання ти або ототожнювати утилітарні та. , етикету сучасній людині? естетичні якості речей? 9. У чому полягає естетичне освоєння

4. Із чим пов'язана поява дизайну як природи?

виду Творчої діяльності? 10. Що таке своєрідність мистецтва як

5. Тілесність людини є продуктом виду естетичної діяльності? природи чи культури?

Список рекомендованої літератури

АНорно Теодор В. Зстеїи- падноевропейской й рус- риіспег. Человек прекрас-

ческая теория. — М., ской культуре.— М., ннй: Очерк теоретичес-

2001. 2004. кой дстетики человека.—

БанфиА. Философия Іванов В. Ц. Человеческая Минск, 1983.

искусства. — М., 1989. деятельность — позна- Кучерюк Л Ю. Естетика

Гадвмер Г.-Г. Актуаль- ниє — искусство. — К., праці. Ціннісні відноси-

ность прекрасного. — 1977. ни. Творчість. Люди-

М., 1991. КанфкииА С. Диалекти- на. — К., 1989.

Даншіенко В. Я. Основи ка зстетического процес- Процент О. П. Етикет в

дизайну. — К., 1996. са. Генезис чувственной просторі практичної

Домов К М. Реконструк- культури. — К., 1982. філософії. — X., 2002.

ция зстетического в за- ЩмковаашН. Й. Ното

Розділ 3

Структура естетичної свідомості