§1. Статус категорій естетики

Категорії естетики — найзагальніші та найістотніші поняття естетичної теорії, духовні моделі естетичної практики, естетичного освоєння світу. В категоріях естетики як логічних формах представлено весь історич­ний досвід естетичного ставлення до дійсності та естетичні характе­ристики світу культури і природи. Естетичні категорії не є нерухоми­ми, незмінними сутностями. Вони історично змінюються і розвива­ються, відображаючи етапи розвитку естетичного досвіду й пізнання. Система категорій як зміст естетичної теорії є мінливою конкретно-іс­торичною єдністю, до того ж вона має культурно-регіональні та націо­нальні особливості.

Розвиток і розширення категоріального апарату естетики відбувається внаслідок розвитку як естетичної та художньої практики, так і наукової рефлексії щодо них. Теоретичне поняття набуває статусу категорії ес­тетики, якщо воно містить у собі певну закономірність естетичної та художньої діяльності. Естетичні категорії містять не тільки пізнаваль­ний, а й оцінили момент. Це пов'язано із своєрідністю естетичної та художньої сфер культури, що полягає в утвердженні людського, гума­ністичного змісту культури.

Сучасна естетична теорія внаслідок бурхливого розвитку нових напрямів дослідження й загальнофілософських методологічних засад не має чітко визначеної та структурованої системи категорій, що ускладнює можливість остаточного визначення категоріального статусу деяких понять естетики. Категорії естетики структуруються щодо певних на­прямів естетичної теорії, які стосуються різних сфер та аспектів есте­тичної й художньої практики: 1) метакатегорії— естетичне, гармонія, міра, прекрасне, потворне, піднесене, низьке, героїчне, трагічне, ко­мічне, іронія; 2) категорії естетичної діяльності— естетична діяльність, мистецтво, фольклор, декоративно-ужиткове мистецтво, дизайн, ху­дожнє конструювання, естетика побуту, мода, сйдово-паркове мистец­тво та інші артпракгаки; 3) категорії естетичної свідомості •— естетич­не почуття, естетична оцінка, естетичне судження, естетичний смак, естетичний ідеал, естетичні погляди й теорії; 4) категорії гносеології

мистецтва — художній образ, мімезис (художнє відображення), пое- І тика (художнє мислення), художня форма і художній зміст, художня І ідея, художня правда, художня умовність, ідеалізація, типізація, індиві- І дуалізація; 5) категорії психології мистецтва — художня творчість, ху- І дожне сприйняття, катарсис, емпатія, художня здібність, талант, геній, І натхнення, фантазія, свідоме, підсвідоме, творча уява, індивідуальна І манера і стиль; 6) категорії соціології мистецтва — художник, публіка, І художня критика, меценатство, функції мистецтва, свобода і детермі- І нізм художньої діяльності, соціальне замовлення, народність, націо- І нальне та загальнолюдське у мистецтві, елітарне та масове мистецтво, ] І художні інститути й політика в галузі культури; 7) категорії онтології І та морфології мистецтва — художній твір, артефакт, види мистецтва: архітектура, скульптура, живопис, література, музика, театр, кіно тощо; роди: епос, лірика, драма, станкове або монументальне мистецтво то­що; жанри: роман, повість, оповідання, портрет, пейзаж, натюрморт | тощо; 8) категорії семіотичного та структурного аналізу мистецтва — і_; текст, контекст, знак, композиція, сюжет, фабула, міф, художній час і | простір, хронотоп, ритм, інтонація, метафора, символ, архетип; 9) ка­тегорії герметвтичного аналізу мистецтва — розуміння, тлумачення, комунікація, інтерпретація, художня мова, буття, гра, діалогічність, пе­реживання, культурний контекст, герменевтичне коло; 10) категорії іс­торичної типології мистецтва—художній процес, традиція, спадкоєм­ність, новаторство, художній канон, художня епоха, напрям, течія, школа, метод, стиль; 11) категорії теорії естетичного виховання— есте­тичні здібності та потреби, методи й засоби естетичного виховання, всебічний розвиток особистості, художнє спілкування. -...,? Категоріальний апарат естетики постійно збагачується за рахунок осмис­лення нових художніх явищ і процесів, залучення термінів суміжних наукових дисциплін (філософії, психології, мистецтвознавства, семі­отики, структуралізму, культурології тощо), в процесі розвитку есте-, тичної теорії, які набувають специфічного естетичного змісту. Саме

тому осягнення змісту основних естетичних категорій як проникнен- ! _;; , ня в закономірність існування естетичних явищ є важливим завдан­ ням естетичної науки. , ^