§4. Античне мистецтво

-• :' ;' ;,Н- -. .•:<-. •;', ••-•;.•-<і..;:''^:

Давньогрецьке мистецтво було складним синтезом крито-микенської культу­ри, пов'язаної з фінікійськими та єгипетськими впливами, й культури дорійських завойовників, що на межі 2 — 1 тис. до н. е. освоїли матери­кову Грецію та острови Егейського моря. Початком давньогрецького мистецтва вважають поеми Гомера «Іліада» й «Одісея» — геніальне по­єднання міфології з героїчним епосом. На той самий час припадає і творчість Гесіода, який звів воєдино грецьку міфологію в «Теогонії», а також залишив по собі величну поему «Роботи і дні», відобразивши в ній життя сучасного йому грецького суспільства. Брали сюжети з міфо­логії' і творці грецької трагедії' Есхіл, Софокл та Евріїгід. Саме завдяки їм

античний театр набув довершеності і став невід'ємною частиною життя античного суспільства, вдихаючи в нього цілюще повітря філософ­ських ідей і демократизму. За доби еллінізму це своєрідне і суто грецьке культурне явище стало феноменом світової культури, зумовило розви­ток літератури загалом.

Значним досягненням грецького мистецтва було містобудування, особли­во спорудження акрополів. Знамениті комплекси, до яких входили храм, театр, скульптура бога — покровителя міста, уособлювали су­спільну форму життя полісу. Слід зауважити, що архітектура завжди розглядалася греками у співвіднесенні з людиною, так само як і зобра­ження божества було зорієнтовано на природні пропорції людини. Афінський акрополь, розбудований після греко-перських війн, є гені­альною пам'яткою грецького мистецтва. У ній втілено не тільки до­сягнення техніки і ремесла, а й художній геній народу. Орієнтація на потреби афінського громадянина та демократичної спільності місга-поліса вирізняє його з-поміж храмів, палаців і пірамід давньосхідних культур.

Римське мистецтво розвивалося передусім під впливом давньогрецького, а потім східного мистецтва. На той час, коли в римському суспільстві ви­никли зацікавлення, а отже, й потреба у власному мистецтві, тут уже добре знали про досягнення давньогрецького та східного мистецтва. Разом із пам'ятками мистецтва, які римляни привозили з далеких по­ходів, до Риму потрапляли майстри, художники, поети, які починали творити на римському грунті. Тому не можна вважати римське мистец­тво еклектичним запозиченням. Воно має власне, своєрідне художнє обличчя.

Римська література починалася з анналів, життєписів видатних громадян Риму, а згодом, під впливом греків, з'явились і свій героїчний епос («Енеїда» Вергілія), і римська драма «гогата», яку започаткували Енній, Пакувій та Акцій. Осібно в римській літературі того часу стоїть вели­ка поема Тіта Лукреція Кара «Про природу речей» — художньо довер-• шений філософський твір, якому немає аналога навіть у грецькій лі­тературі. Більшого значення, ніж у Давній Греції, тут набула грома­дянська поезія (вірші Квінта Горація Флакка). У римській ліриці вер­шиною стала творчість Публія Овідія Назона.

Водночас із запозиченням досвіду грецької архітектури римляни створили самобутні архітектурні типи — такі, зокрема, як тріумфальна арка, двоповерхова колонада, яка вперше знайшла своє втілення у будівлі театру Марцелла. Великого поширення набули в Римі купольні спо­руди, що було продовженням італійських та етруських традицій. У зв'язку з практикою будівництва на завойованих територіях міст, а також шляхів сполучення між ними майстерність римлян у цій справі сягнула вершин. Стародавні шляхи, акведуки і мости нерідко служать людям і понині.

Римляни запозичили у греків традицію зображення богів у вигляді пре­красних жінок і чоловіків. Вони пішли у цій справі далі •—створили скульптурний портрет. Про розвиток фрескового живопису, яким прикрашалися не тільки громадські споруди, ай житлові будівлі, свід­чать розкопки Помпеї.

Серед багатьох мистецтв Стародавнього Риму особливе місце посідало ораторське, що культивувалося завдяки активному громадському жит­тю. Філософія, логіка, поетика, історія були важливими складовими ораторського мистецтва й розвивалися разом із ним. Видатні громад­ські діячі, особливо республіканського періоду, ставали й талановити­ми риторами. Імена Марка Тулія Цицерона, Марка Порція Катона, братів Гракхів пов'язані з найважливішими подіями давньоримської історії.

Мистецтво Стародавнього світу сягнуло високого рівня. Найбільші успіхи спостерігаємо в царині будівництва, що увібрало в себе всі досягнен­ня наукової, технічної та художньої думки того часу. Багато витворів архітектури й понині вважаються неперевершеними зразками. Знач­ною мірою це стосується й монументальної скульптури.

Твори великих зодчих і скульпторів високо цінували і їхні сучасники. Ще в III ст. до н. е. в античних авторів знаходимо згадки про «сім див сві­ту». До «семи див» давні автори відносять єгипетські піраміди, висячі сади у Вавилоні (Сади Семіраміди), храм Артеміди в Ефесі, статую Зевса в Олімпії, мавзолей в Галікарнасі, Колос на о. Родос, маяк в Александрії.

До наших часів збереглися лише піраміди. Всі інші споруди були зруйно­вані. Неймовірної праці доклали вчені різних країн, щоб відновити зовнішній вигляд цих пам'яток і техніку їх створення.