§2. Людська особистість як об'єкт естетичної діяльності

Життя людини і суспільства не обмежується однією лише працею. Воно різноманітне, і всі його процеси підпорядковані законам доцільності й соціалізації. Сама людина, її тіло, її зовнішність, форми її соціаль­ного вияву з прадавніх часів були предметом естетичної діяльності. Здавалося б, зовнішність є природним надбанням, проте в кінцевому підсумку тіло людини формувалось і під впливом трудової діяльнос­ті, а також суспільного способу життя. Прямоходіння, спеціалізація кінцівок, розвиток мови і здатного до її сприйняття слуху, людський нюх, смак і дотик, обличчя, що світиться розумом,— усе це є здебіль­шого результатом специфічної для людини форми життєдіяльності. Процеси вдосконалення людської форми і сутності відбувались об'єк­тивно, несвідомо для, самої людини. Проте виразність людського об­разу, зовнішності, здатність через інтонацію, жести, міміку передава­ти складні духовні, емоційні процеси мали вирішальне значення в розвитку суспільних форм життя.

Вивчаючи історичні людські спільноти, що перебували на первісному рів­ні розвитку, етнографи звернули увагу на важливу роль, яку відіграва­ли татуювання та деякі інші форми прикрашання людського .тіла. Ви­являється, що з самого початку використання вони були соціальними знаками, за допомогою яких певна соціальна якість людини ставала очевидною для інших, підсилювала соціальну репрезентацію носія цих ознак.

Одяг, який передусім задовольняв потребу захисту від несприятливого впливу середовища, а також мав відповідати певним морально-етич­ним вимогам, також зазнавав великих змін, дедалі більшою мірою ста­ючи явищем естетичним. Багатовікова історія свідчить, що одяг ніко­ли не зводився тільки до функціонального його призначення. Адже в

ньому, як правило, чітко відображалася соціальна характеристика лю­дини, її суспільний статус, особливості суспільних відносин, до яких вона залучена. Все це забезпечило одягу або «костюму» важливе місце в історії культури.

Удосконалення самого тіла людини, що робить її красивою, сильною, вправною, використання одягу, косметичних засобів і прикрас для де­монстрування соціальних якостей людей заклали підвалини такого різновиду естетичної діяльності, як мода. Слід зауважити, що розви­ток її і зміни напрочуд примхливі. Що є рушієм моди, виявити дуже важко. Проте немає сумніву, що вимоги до тіла, одягу, косметики і прикрас щонайтісніше пов'язані зі змінами способу життя і рухають­ся в єдиному ритмі з усіма змінами навколишнього предметного світу людини, підпорядковуючись провідним формам, які визначають стиль епохи,

Та все ж у розвитку моди спостерігаються дві тенденції'. Одна з них поля­гає в тому, що людське тіло, його пропорції' і природні форми є до­мінуючими. З огляду на це суспільство більшою мірою зацікавлене в гармонійному фізичному розвиткові людського тіла за допомогою спорту; одяг і прикраси орієнтовані на природні людські форми. Що­до іншої тенденції, то вона полягає в штучному, нерідко спотворено­му посиленні стилізації людської статури за допомогою одягу, усіля­ких перук, надмірного використання косметики. В такі періоди вимо­ги до фізичного стану людського тіла помітно знижуються.

В історії' світової моди неодноразово спостерігалися сплески як першої, так і другої тенденцій. Суспільство XX—XXI ст., очевидно, таки знай­ шло можливість гармонійного поєднання вимог як до людського тіла, так і до одягу, прикрас і косметики, що доповнюють природну красу людини. Масовий спорт, піклування суспільства про здоров'я і фізич­ ну досконалість своїх членів є важливим естетичним надбанням люд- ] ства, адже за всім цим стоїть високе загальнолюдське гуманістичне | завдання — подовжити активне, здорове, радісне життя кожної люди­ ни, де фізична досконалість стала б запорукою повноцінного соці­ ального життя. Водночас мистецтво косметики й одягу дає змогу в ра- зі потреби приховувати, підправляти недоліки зовнішності. |

Вигляд людини, вміння її через зовнішність передати свій внутрішній світ і або, навпаки, приховати його, продемонструвати свою індивідуаль- і ність або, навпаки, створити потрібний імідж є нині важливим еле­ ментом естетичної культури особистості. Слід при цьому пам'ятати, ] що зовнішність не є особистою справою людини, це насамперед умова спілкування та взаєморозуміння, що потребує поваги до су- ] спільних норм і правил, людської гідності взагалі. !

Відомий італійський філософ Антоніо Банфі так оцінює естетичну ваго- І мість одягу (як і всього іншого, за допомогою чого людина формує свою зовнішність): «У широкому діапазоні значень: від міфічно-сим- |

волічного до народно-орнаментального, від декоративного, пов'яза­ного з безпосереднім виявом характеру особистості, до практично-функщонального — одяг відрізняється тисячею відтінив, у яких ві­дображаються найтонші нюанси самосвідомості та особистого світу індивіда. Одяг завжди є важливим елементом особистості, дзеркалом того, що в людині є природного і риторичного або фальшивого, ко­лективного чи індивідуального, манірного чи справжнього. Саме тому історія костюма — це історія самої людини»¹.

Створення особистого стилю через формування

Баифи А. Философия искус- зовнішності є, на наш погляд, важливою сферою спи. — М., 1989. — С. 113. естетичної діяльності людини. Звичайно, кож­ний із нас від природи наділений обличчям і статурою, ми не самі шиємо собі одяг і взуття, проте це не позбавляє людину відповідаль­ності за свій вигляд. Адже ніхто краще не знає нас і наші властивості та якості, ніж ми самі, ніхто крім нас самих не може розвинути власне тіло, міміку, жести, багатство інтонацій, відшліфувати манери пове­дінки. Для цього кожна людина мусить стати художником, здатним створити гармонійну єдність внутрішнього світу й індивідуальної зов­нішності.

Навряд чи можна знехтувати народним спостереженням, що людину ха­рактеризує її зовнішній вигляд («видно пана по халявах»). Йдеться про те, що вигляд людини повинен найбільшою мірою відповідати її осо­бистості, а не суперечити їй. Головними помічниками у вирішенні цього завдання мають бути естетичний розвиток людини, її смак, мистецтво і спорт.